СНІД – хвороба, що стосується кожного

     Чим більше ми знаємо про захворювання, тим легше стає і профілактика, і боротьба з ним.

    СНІД названий чумою 20 століття, але і в 21 столітті загрожує існуванню людства. Незважаючи на те, що вчені постійно працюють над створенням ліків, які б допомогли повністю позбавитися від захворювання, вони так і не знайдено. Саме тому найкращими «ліками» зараз є профілактика. Про неї потрібно знати дорослим, а також говорити дітям і підліткам. Не варто думати, що дитині ще рано знати.

Що таке ВІЛ-інфекція та СНІД

    ВІЛ - вірус імунодефіциту людини, а СНІД - комплексна реакція організму на інфекцію, яка розвивається. Заражаються ВІЛ-інфекцією, від якої не існує ні вакцини, ні ліків. Потрапляючи в організм, ДНК віруси входить у контакт із ДНК клітинами-господаря. Коли імунна система організму починає виробляти антитіла, вірус тут же генетично змінюється. До того ж, його складно «зловити», так як він «ховається» у внутрішньоклітинному просторі, переходячи в латентну форму.

     ВІЛ - це початкове захворювання, а СНІД - заключна стадія ВІЛ-інфекції. З ВІЛ людина може прожити в середньому 9-10 років із моменту зараження. Поступово його імунна система слабшає і не може боротися із захворюваннями. Якщо ставлять діагноз СНІД, то тривалість життя від 2-6 місяців (усе залежить від самого організму).

Симптоми захворювання на СНІД

       Захворювання небезпечне тим, що з моменту інфікування до появи перших явних симптомів може пройти не один рік. На стадії, коли ще немає симптомів, захворювання можна виявити за допомогою аналізу крові.

Виділяють 5 стадій СНІДу:

1. Через 2-3 місяці після зараження може відбутися різке підвищення температури, головний біль, збільшення лімфовузлів і поява висипу на тілі. Цей симптом часто можна сплутати з симптомами інших захворювань. Але варто знати, що триває він приблизно 3 тижні. У будь-якому випадку рекомендується звернутися до лікаря.

2. Потім настає період носія вірусу, коли СНІД протікає безсимптомно. Можуть бути незначні симптоми, наприклад, збільшення лімфовузлів. Цей період небезпечний тим, що може тривати до 10 років. Людина не знає про нього, а захворювання руйнує організм.

3. Далі стадія, яка характеризується сильним збільшенням лімфатичних вузлів (триває приблизно 3 місяці).

4. Далі настає стадія, коли симптоми СНІДу яскраво виражені: хворий різко втрачає вагу, з'являється сильний кашель, що не припиняється, діарея.

5. Наступна стадія - це погіршення симптомів четвертої стадії, що в кінцевому підсумку призводить до летального результату.

Як передається ВІЛ-інфекція і яка профілактика?

• Вірус міститься практично у всіх біологічних рідинах людини: крові, слині, спермі, вагінальному секреті, передсіменній рідині, грудному молоці і т.д. Зараження відбудеться у тому випадку, якщо вони потраплять або у кров людини, або на пошкоджені слизові.

• Незахищений статевий контакт. Саме тому необхідно користуватися презервативом під час сексу. Навіть якщо ви довіряєте партнеру, він не може і сам знати, що хворий. Дуже важливо розповісти про важливість захищеного сексу дітям і підліткам.

• Вірус може передатися і при оральному сексі, якщо в роті є виразки.

• Повторне використання ін'єкційного обладнання після людини, хворого на СНІД, а також нестерильних інструментів. Якщо ви прийшли в салон краси, щоб зробити пірсинг чи тату, не соромтеся поцікавитися, якими інструментами вам будуть це робити, попросіть показати, як інструменти стерилізуються. Якщо можна, принесіть свій одноразовий інструмент для виконання тих чи інших косметичних процедур. Це стосується і манікюру, педикюру і т.д. Дітям поясніть, що ні в якому разі не можна на вулиці піднімати шприци та інші предмети, що колють, що вони можуть бути небезпечні.

• Недотримання елементарних правил особистої гігієни. Є речі, які суто індивідуальні. Це - зубні щітки, приладдя для гоління - предмети, на яких можуть бути залишки крові хворої людини.

• Вірус може передаватися від матері до дитини під час вагітності, пологів і годівлі грудьми.

• ВІЛ не передається через побутовий контакт, наприклад, при рукостисканні, спільному використанні ванної, у громадському транспорті або через поцілунок. АЛЕ! Якщо стався контакт крові інфікованого і здорової людини, то можливе зараження. Наприклад, у хворого на СНІД мають рани в роті і здорової людини теж. Вони (рани) - це доступ для вселення ВІЛ-інфекції.

Профілактичні щеплення рятують здоров'я та життя Ваших дітей

Профілактичні щеплення рятують здоров'я та життя Ваших дітей

Хворобу легше попередити, ніж потім її лікувати. Вакцинація є унікальним, перевіреним роками, засобом попередження інфекційних хвороб. Завдяки проведенню профілактичних щеплень щорічно рятується життя біля 4 мільйонів дітей. Основною метою імунізації – є формування специфічного імунітету та створення тривалого захисту організму від інфекцій. Як відомо, багато інфекційних хвороб проходить з важким перебігом та розвитком ускладнень. Хоча сучасна медицина має великі можливості для їх лікування, але тривалий перебіг захворювання наносить моральний та матеріальний збиток, як дитині, так і батькам.

Ми знаємо, які страшні смертельні хвороби існували раніше. Епідемії чуми, чорної віспи охоплювали міста, країни, цілі континенти. Населення часто вимирало повністю, видужували одиниці… Проте зараз ці захворювання майже не зустрічаються. Так, останні випадки захворювання чорною віспою були зареєстровані в 70-х роках, у зв’язку з чим і були скасовані обов’язкові щеплення проти віспи у нас і за кордоном. Саме профілактичні щеплення у всіх країнах позбавили людство від цих страшних інфекцій.

Відповідно до закону від 16.09.2011 р. з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України та попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, обов’язковою є вакцинація проти 10 інфекцій:

Гепатит В — гостре або хронічне захворювання печінки, що викликається вірусом і яке передається через кров (рідше слину, сечу та ін.), статевим шляхом. Характерні прояви при гострій формі — інтоксикація, порушення функції печінки. Велика вірогідність переходу в хронічну форму з тривалим вірусоносійством збудника. Часом гепатит В має первинно-хронічну течію, і такі хворі можуть померти, навіть не знаючи причини хвороби. Гепатит В (як і гепатит С, проти якого немає доки вакцини) частіше є причиною цирозу та пухлинних захворювань печінки. Вакцина: Енджерікс В, Еувакс, Шенвак В (комбінована дифтерійно-правцево-гепатитна вакцина). Гепавакс-Геп, Гепатит В, Ебербіо вак НВ.

Дифтерія — гостре захворювання, що викликається специфічним збудником, екзотоксин якого проникає через будь-яку пошкоджену поверхню шкіри та слизової оболонки і викликає важке ураження нервової системи з нападами судоми та смертельні наслідки. Вакцина: АКДП, АДП- М, Тетракок, Інфанрікс.

Правець — гостре захворювання з нападами судомного кашлю, з вірогідністю розвитку ускладнень у вигляді пневмонії. Особливо небезпечний для дітей першого року життя та дітей до 3-річного віку. Передається повітряно-краплинним шляхом. Вакцина: АКДП, Тетракок, Інфанрікс.

Кашлюк — гостре захворювання з нападами судомного кашлю, з вірогідністю розвитку ускладнень у вигляді пневмонії. Особливо небезпечний для дітей першого року життя та дітей до 3-річного віку. Передається повітряно-краплинним шляхом. Вакцина: АКДП, Тетракок, Інфанрікс.

Кір — гостре вірусне захворювання, яке передається повітряно-краплинним шляхом. Характеризується загальною інтоксикацією, катаральними явищами дихальних шляхів, очей, типовим висипом. Можливі важкі ускладнення у вигляді пневмонії, отиту, гнійного запалення очей, ротової порожнини, виснаженням, ураженням нервової системи. Вакцина: ЖКВ, Пріорікс, Рувакс, Трімовакс (КПК).

Краснуха — гостре вірусне захворювання, з характерним висипом, збільшенням потиличних, шийних лімфовузлів. Особливо небезпечна хвороба для вагітних в першій половині вагітності, бо розвивається синдром вродженої краснухи, проявами якого є важкі вади, потворність плоду новонародженого (глухота, сліпота та ін.) Вакцина: Рудівакс, Краснушпа вакцина, Пріорікс, Трімовакс (КПК).

Паротит (свинка) — гостре вірусне захворювання з ураженням слинних залоз, з можливим ураженням підшлункової залози, мозкових оболонок, яєчок, яєчників (з подальшою вірогідністю розвитку безпліддя). Вакцина — культуральна жива вакцина (ЖПВ) паротиту, Пріорікс. Для профілактики кору, паротиту, краснухи, (якщо дитина не хворіла на жодну з них) пріоритетною є тривакцина ММг, при якій захист забезпечується однією ін’єкцією (замість трьох).

Поліомієліт — гостре інфекційне захворювання, характеризується великим діапазоном клінічних проявів аж до паралітичних форм, що обумовлюють важку інвалідність та високий рівень смертності. Вакцина: ОПВ, Імовакс, Тетракок, Пентаксим.

Туберкульоз — важке захворювання, яке викликається мікобактеріями (палички Коха) з ураженням легенів, кісток, внутрішніх органів, нервової системи, з високим рівнем смертності та інвалідності. Вакцина: БЦЖ, БЦЖ-м. Реакція Манту (туберкулінова проба) проводиться щорічно у дітей та за показаннями у дорослих з метою діагностики туберкульозу.

Гемофільна інфекція — гостре захворювання дітей молодшого віку, що протікає у вигляді гнійного менінгіту, середнього отиту, пневмонії, бронхіту, епіглотиту, кон’юнктивіту, ендокардиту, остеомієліту. Вакцина: АКТ-ХІБ, Хіберікс, Пентаксим.

Можливі реакції після проведення вакцинації

У місці ін’єкції можливе почервоніння, набряк, біль, підвищення температури тіла. Ця реакція пов’язана з виробленням в організмі людини антитіл. Якщо дані симптоми викликають занепокоєння, необхідно подзвонити лікарю або прийти на прийом до нього.

Самостійно не слід накладати компреси або мазі на місце введення вакцини. У 1-й день після вакцинації потрібно прийняти парацетамол у віковій дозі.

24 березня - Всесвітній день боротьби з туберкульозом

Туберкульоз займає  особливе місце серед соціальних і медичних проблем людства . Туберкульоз не ліквідований в жодній країні світу. Починаючи з 90-х років ХХ сторіччя помітно зросла розповсюдженість туберкульозу в усьому світі, в тому числі  і в Україні. Третина населення Земної кулі інфікована туберкульзною паличкою.

    У 90-х роках ХХ століття був зареєстрований максимальний показник смертності від туберкульозу в світі. У 1993 році Всесвітня організація охорони здоров'я оголошує надзвичайну ситуацію по туберкульозу, а 24 березня - Всесвітнім Днем боротьби з туберкульозом. Цього дня у всьому світі прогресивна громадськість всіма доступними засобами намагається привернути увагу до цього захворювання і нагадує про те, що туберкульоз не переможений і ніхто не гарантований від зараження туберкульозом, якщо боротьба з ним не стане загальною справою.

    Туберкульоз залишається найбільш смертоносною інфекційною хворобою у світі, яка щороку вражає понад 9 млн осіб і забирає близько півтора мільйона життів. Найбільшу і без перебільшення глобальну загрозу становлять туберкульоз із лікарською стійкістю до протитуберкульозних препаратів та ко-інфекція туберкульоз/ВІЛ-інфекція.

    В даний час туберкульоз поширений в усіх країнах світу. Найбільш висока захворюваність на туберкульоз спостерігається на Африканському континенті, в країнах з високим поширенням ВІЛ-інфекції, на долю яких припадає 1/4 всіх вперше виявлених хворих. Половина всіх вперше зареєстрованих хворих у світі припадає на 6 азіатських країн: Індію, Китай, Бангладеш, Індонезію, Пакистан, Філіппіни. Слід зазначити, що якщо у 1970 році показник захворюваності на туберкульоз у світі був близько 70 на 100 тис. населення, то на початку ХХI століття він досяг рівня 130 на 100 тис. У країнах Західної і Східної Європи середній показник захворюваності туберкульозом складає 43 на 100 тис.

    В Україні в 1995 році зареєстрована епідемія туберкульозу, яка і донині невпинно прогресує. За роки епідемії показник захворюваності збільшився в 1,7 рази, смертності – у 1,5. Кількість хворих складає близько 1,4 населення України.

      Збудники туберкульозу мікобактерії, які ще називають паличкою Коха  - є всюди. Значне їх число потрапляє в зовнішнє середовище, коли хворий чхає, кашляє, при розмові.

     Мікобактерії володіють значною стійкістю до дії чинників зовнішнього середовища: холоду, теплу, волозі, світлу. У природних умовах, за відсутності сонячного світла їх життєздатність може зберігатися протягом декількох місяців (і навіть років), при розсіяному світлі збудники гинуть через 1- 1,5 місяця. У вуличному пилу мікобактерії зберігаються протягом 10 днів, на сторінках книг - до 3 місяців, у воді -до 5 місяців. У замороженому виді вони залишаються життєздатними десятки років.

     Проте деякі види фізичної і хімічної дії приводять до загибелі мікобактерій. Наприклад, культура мікобактерій, опромінена сонячним світлом, гине протягом 1,5 годин. Ультрафіолетові промені вбивають мікобактерії через 2-3 хвилини. При кип'ятінні мікобактерії руйнуються через 45 хвилин.

    Джерело інфекції - це хворий бактеріовиділювач, що виділяє мікобактерії туберкульозу в навколишнє повітря при  диханні, кашлі, чханні, розмові, з сечею, калом, слиною, спермою, сльозами; з виразок і тому подібне. Особливим фактором ризику розповсюдження інфекції є кашель, рівний 5 хвилинам гучної розмови. Ризик дії інфекції (контакту із збудником) значно підвищується при контакті між двома людьми на достатньо близькій відстані (1 м) для підтримки бесіди між ними, або в закритому просторі, де повітрообмін (вентиляція) виявився недостатнім.  Відомо, що хворий з активною відкритою формою туберкульозу виділяє у зовнішнє середовище від 20 млн. до 6 млрд. мікобактерій туберкульозу.В середньому за рік один заразний хворий може інфікувати 15-20 сприйнятливих до цієї інфекції людей. Можливе також зараження від тварин, переважно великої рогатої худоби, хворих туберкульозом. Шляхи зараження туберкульозом різноманітні:  повітряно-краплинний, пиловий, через посуд і продукти, забруднені виділеннями хворих.

      Потрапивши в організм, мікроби можуть знаходитися в ньому багато років, не викликаючи захворювання, якщо організм володіє достатньою опірністю до інфекційних хвороб. Шкідливі звички (зловживання алкоголем, куріння, вживання наркотиків), перевтома, стресові ситуації іноді навіть звичайна простуда, що приводять до ослаблення захисних сил організму, можуть сприяти розвитку захворювання.

     На ранніх стадіях хвороба протікає безсимптомно або з маловираженими симптомами:  незначною загальною слабкістю, погіршенням апетиту, пітливістю (особливо вночі), періодичним підвищенням температури тіла до 37,2 ? 37,8оС, зрідка кашлем, який з часом посилюється і супроводжується виділенням мокроти. Туберкульозом можуть вражатися не тільки легені, але і інші органи і системи: кістково-суглобова система, нирки і статеві органи, мозкові оболонки, очі, гортань, шкіра, периферичні лімфатичні вузли. Чим раніше виявлене захворювання, тим ефективніше його лікування. Невчасне розпізнавання захворювання веде до його прогресу з переходом у деструктивні форми, коли хворий стає ще і джерелом зараження людей, що спілкуються з ним. Запущені форми хвороби важко виліковуються навіть за допомогою сучасних лікарських засобів.

Факторами, що значно посилюють ризик розвитку захворювання туберкульозом, є:

- свіжий контакт з туберкульозною інфекцією і його тривалість;

- наявність ВІЛ-інфекції - щорічний ризик розвитку активної форми туберкульозу рівний 8-10% в рік;

- наявність змін, що відбуваються в слизових оболонках бронхів і легеневої тканини при їх хронічному захворюванні, а також при дії на них тютюнового диму, відкритого полум'я побутових нагрівальних приладів, шкідливих викидів промислового виробництва, кременевому пилу і др.;

- цукровий діабет;

- прийом кортикостероїдів;

- неповноцінне харчування;

- зловживання алкоголем і алкогольна хвороба;

- вживання| наркотиків;

- групи соціально вразливих контингентів населення. Колишні увۥязнені, бездомні, мігранти, біженці, безробітні і малозабезпечені особи.

Для раннього виявлення хворих туберкульозом найбільш ефективними методами на сьогоднішній день є:

- профілактичні флюорографічні обстеження дорослого і підліткового населення;

- масова туберкулінодіагностика дитячого населення;

- мікроскопія мазка мокротиння тих, що кашляють.

     Флюорографічні обстеження проводяться 1 раз на 2 роки, а особам, які відносяться до груп ризику по захворюванню на туберкульоз і контингентам, які самі можуть представляти небезпеку для населення (так званий декретований контингент),  щорічно.

    Проба Манту ставиться дітям щорічно після досягнення однорічного віку. Якщо дитина не отримала щеплення проти туберкульозу в пологовому будинку, то проба Манту ставиться 1 раз на 6 місяців поки щеплення не буде зроблено.

    Мікроскопія мазка мокротиння - це найдешевший спосіб виявлення хворих, що виділяють мікобактерії туберкульозу. Вона проводиться особам, що кашляють більше 2-3 тижнів.

Заходи профілактики туберкульозу:

1. Імунопрофілактика. Вона полягає у проведенні щеплень новонародженим дітям і дітям в 7 років вакциною БЦЖ. Ефект після вакцинації настає через 1 - 1,5 місяця. Щеплення попереджають розвиток генералізованих форм туберкульозу.

2. Химіопрофілактіка. Це термінова профілактика туберкульозу, що проводиться антимікобактериальними препаратами. Її попереджувальна дія починається вже з перших годин після прийому препаратів. Проводиться вона особам, що перебували у контакті з хворим на туберкульоз, а також тубінфікованим дітям і підліткам.

3. Санітарна профілактика, що полягає в проведенні дезинфекційних заходів в осередках туберкульозної інфекції і проведенні санітарно-освітньої роботи.

4.Соціальна профілактика - це низка соціально-економічних заходів, направлених на підвищення добробуту населення. Адже загальновизнано, що туберкульоз, насамперед, проблема соціально-економічна і лише на 5% - 10% медична.

Заходи по оздоровленню вже існуючих осередків туберкульозу:

• Найголовніше - ізоляція хворого в стаціонар до припинення виділення збудника туберкульозу в навколишнє середовище, коли хворий вже не представлятиме небезпеку для людей як джерело інфекції.

• Контактним проводиться хіміопрофілактика. В осередках інфекції організовується проведення дезинфекційних заходів:

- завершальної дезинфекції - силами санепідслужби по заявках лікарів-фтизіатрів;

- поточної, яка здійснюється силами пожильців.

• Для хворого виділяється окремий посуд, ліжко, а по можливості і окрема кімната. Посуд, білизна миється і переться окремо із застосуванням методу кип'ятіння або додаванням деззасобів.

• Щодня проводиться вологе прибирання з миючими і дезинфікуючими засобами, часте провітрювання.

     Щодня кожен з нас вирішує масу питань. Іноді «термінові» і «невідкладні» справи примушують забути про себе. Навіть відчуваючи себе хворим, ми відкладаємо візит до лікаря, оскільки не вважаємо нашу недугу гідною уваги і дорогоцінного часу. Іноді не вистачає необхідної інформації, або нами володіють помилкові переконання, що заважають вчасно звернутися за допомогою. Та все ж необхідно пам'ятати, що наше здоров'я тільки в наших руках. Займайтеся його зміцненням щодня і ніколи не відкладайте візит до лікаря. 

ЯК МОЖНА ЗАПОБІГТИ ЗАХВОРЮВАННЮ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ?

Як вберегтися від туберкульозу:

1. Турбуватися про своє здоров'я: правильно харчуватися, займатися фізкультурою, спортом, закалюванням, дотримуватися особистої гігієни, бувати на свіжому повітрі, своєчасно звертатися до лікаря при появленні симптомів будь-якого захворювання.

2. Категгорично уникати залучення до шкідливих звичок ( паління, вживання або вдихання токсичних речовин та ін.)

3. Щорічно досліджуватися на туберкульоз шляхом проведення проби Манту ( в школі або в поліклініці за місцем проживання). Підліткам додатково проводиться флюрографічне дослідження.

4. Не відмовлятися  в зазначених випадках від щеплення проти туберкульозу(БЦЖ).

5. Негайно звертатися до лікаря при виявленні симптомів, з підозрою на туберкульоз, або у випадку контакту з хворим на туберкульоз.

 В яких випадках слід звертатися до лікаря- дитячого фтизіатра:

1. При виявленні вперше у житті позитивної реакції на пробу Манту (ущільнення )  на місціїї проведення.

2. У випадку збільшення розмірів Манту при щорічному її проведенні.

3. У випадку, якщо на місці пробм Манту з’являється ущільнення(папула) великих розмірів( 17мм і більше), а також пузирьок або ранка (язва) .

4. Якщо дитина  зустрілася з хзворим на туберкульоз або хворими на туберкульоз тваринами.

5. Якщо мдитина має симптоми , які можуть мати місце при туберкульозі.

6. В тому випадку, якщо у дитини довготривале захворювання легень, яке не піддається звичайному лікуванню.

ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ     ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ

ПАМ’ЯТКА

ТУБЕРКУЛЬОЗ це небезпечне, важке інфекційне захворювання, яке вже не одне тисячоліття «випробовує» людство на міцність. Був час, коли лікарі вважали, що вдалося подолати цю недугу. Так з 1965 по 1990 роки захворюваність всіма клінічними формами туберкульозу знижувала­ся. Хвороба наче відступала. Але, починаючи з 1990 року, настав пере­ломний момент у епідеміологічній ситуації, коли знов почалося стрімке зростання захворювання.

У 1995 році в нашій державі за критеріями ВООЗ було зареєстровано епідемію туберкульозу. Захворювання вражає людей будь-якого віку (не­рідко у найбільш репродуктивний період їх життя), а також різного соці­ального становища.

Збудник захворювання мікобактерія туберкульозу або паличка Коха (за прізвищем видатного німецького вченого Роберта Коха, який у 1882 році її відкрив), - надзвичайно стійкий у навколишньому середови­щі. Потрапляючи в грунт  та стічні води, він зберігає свою життєздатність до 1 року, в житлових приміщеннях — 1-1,5 року.

Пряме сонячне проміння вбиває збудника за 1  -1,5 години, а розсіяне світло — за 1 -1,5 місяці. Низька температура практично не діє на збудника. Він гине лише при кип'ятінні не менше ніж за 50 хвилин і під дією ультрафіолетового проміння, які вбивають його за 3—5 хвилин. Речовини, які містять хлор, є основними дезинфікуючими.засобами. 

ЯК МОЖНА ЗАРАЗИТИСЯ?

Зараження найчастіше відбувається під час спілкування з людиною, яка мас «відкриту» форму захворювання. Така людина виділяє мікобакте­рії туберкульозу в навколишнє середовище під час кашлю, чхання та го­лосної розмови з крапельками мокротиння та слини. Вони утримуюіься в і повітрі інколи до кількох годин (4—6), а потім осідають на різні речі і висихають.

Туберкульозні палички потрапляють безпосередньо в легені найчасті­ше під час вдихання забрудненого повітря, а також споживання зараже­них продуктів, зокрема, нєкип’яченого молока, недовареного м’яса від хворих на туберкульоз тварин.

Зараження може відбутися і при недотриманні правил особисгої гігіє­ни, під час спільного користування речами і посудом хворого. Особливо сприйнятні до інфекції діти. Тому недопустимо, щоб вони контактували з хворими на «відкриту» форму туберкульозу.

Незалежно від того, яким чином мікобактерії проникли в організм, во­ни оселяються   в тому органі, опірність якого до хвороби найменша. Це можу  бути легені, кістки, нирки, очі, шкіра, м'язи, печінка, мозок, сечо-статеві орг ани і а інші.

ФАКТОРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКУ  ЗАХВОРЮВАННЯ

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я 1/3 населення світу вже інфікована мікобактерією туберкульозу. У деяких країнах, у тому числі в Україні, інфікованість населення сягає 80—90%. Але далеко не всі інфіковані мають прояви захворювання. Лише 5- 10% від інфікованих лю­дей захворюють на туберкульоз. Якщо людина інфікована, то вона вже зазнає ризику захворювання на цю тяжку хворобу. В будь-яку мить при деяких несприятливих факторах, коли у людини знижується імунітет: внаслідок тривалого стресу, поганого харчування, перемерзання, пере­несення застудних чи інших недугів, травм, операцій, інфікування може перейти в хворобу.

Значмо збільшується ризик виникнення захворювання на туберкульоз у людей, які палять тютюн, часто вживають алкої оль або паркоїики, у ВІЛ інфікованих.

Нікотин, потрапляючи в кров, звужує судини, утруднює кровообіг, внаслідок чого органи і тканини отримують менше кисню. Сажа та інші шкідливі речовини викликають хронічне запалення слизових оболонок дихальних шляхів. Внаслідок цього курці найбільш вразливі до захворю­вання  на туберкульоз, про що й свідчить статистика, адже 90% хворих ту­беркульозом палили тютюн.

Щодо вживання алкоголю, то вчені вважають, поки людство вживати­ме алкоголь, туберкульоз буде невиліковною хворобою. Якщо серед вперше виявлених хворих 20% є хворі на алкоголізм, то хронічно хворі на туберкульоз у 60% - це алкоголіки.

​

ПЕРШІ ОЗНАКИ ЗАХВОРЮВАННЯ

Початок туберкульозу найчастіше невиразний. Часто захворювання перебігає під маскою грипу, бронхіту, запалення легенів.

Якщо хворий скаржиться на нездужання, швидку втомлюваність, три­вале підвищення температури, надмірну пітливість, особливо вночі, втра­ту апетиту і страждає від задишки, кашлю, болю в грудях, йому неодмін­но треба звернутись до дільничного лікаря для поглибленого обстежен­ня. Сучасна медицина володіє дуже ефективними методами виявлення туберкульозу на ранніх стадіях (мікробіологічні, флюорографічні та інші).

Батьки повинні знати, що коли дитина стає нервовою, плаксивою, кво­лою, погано спить, має кишкові розлади та підвищення температури під вечір, стає гірше вчитися в школі, то вона повинна бути обов’язково об­стежена на туберкульоз.

Щоб своєчасно виявити захворювання на туберкульоз, кожна дорос­ла людина повинна один раз в два роки зробити флюороїрафічні обсте­ження. Дослідження у дітей до 14 років проводягься один раз на рік за до­помогою туберкулінової діагностики (проби Манту).

У разі потреби дням призначають щеплення вакциною БЦЖ. Перше щеплення вакциною БЦЖ проводиться усім дням при народженні на 5                                                 7

день. Імунної зберігається не більше ніж 7 років, і ому ВСІМ дням семи- і чоіирнадцнтилііпьото віку слід повторити щеплення (ревакцинацію) Во­на fit: приводні вся дням, які маюіь певні про [неоказания або пози пінну пробу Мангу.

ЯК ЗАПОБІГТИ ЗАХВОРЮВАННЮ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ?

Кожна людина повинна пам'ятати, що з хворим на туберкульоз можна зустрітися на виробництві, в установі місцях громадською харчування іранспоргі. лікувально-оздоровчих закладах га інших місцях зібрання лк деи Оскільки не можна уникнути конглкіу з хворими на туберкульоз, то слід знати елементарні правила захисту від цієї інфекції.

Найважливішим із них є дотримання правил особисті ої гігієни, охай­ної. ті їжа маг, Оуг и поживною, баї а юю на білки, ві і аміни, мікроелемен і и Житові га робочі приміщення треба добре провітрювати, робиш волоте прибирання, а також відкривати щодня штори і гардини щоб у кімнату заг лядало сонце, яке вбиває мікобактерії туберкульозу і значною мірою захищає від хвороби

Необхідно вести здоровий спосіб жи т тя: регулярно відпочила ти вико- пуваїи фізичні вправи, заіартовуваіись, не палити і не зловживати алко­голем

Лікування туберкульозу тривале і складне. Більшість хворих протягом усьою життя перебуває під наглядом фтизіатрів і періодично отримує профілнк іичне лікування.

Дот.від засвідчує, що чим раніше виявлено туберкульоз, тим краще він піддається лікуванню.

Своєчасне кваліфіковане лікування дає змогу у 95% випадків повністю вилікуваш туберкульоз, скоротити термін перебування у стаціонарі іа значно зменшити ризик ускладнень та розвиток стійких до ліків форм ту­беркульозу. Без лікування хворий може не тільки загинути, а й стає при чиною зараження десятків людей.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО СНІД

Питання та відповіді

Що це за захворювання?

СНІД розшифровується як синдром набутого імунодефіциту. Це не єдина по своїй структурі хвороба, а синдром, що виявляється різними захворюваннями, зазвичай завершуються смертельним результатом. Його збудником є ​​вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає лейкоцити крові і різко знижує опірність організму до інфекційних і пухлинних захворювань. За оцінками Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я мільйони чоловіків і жінок по всьому світу заражені ВІЛ-ем і вже сотні тисяч з них померли від СНІДу.

Щодня ВІЛ заражає більше 5000 чоловік, переважно молодь, і ця глобальна епідемія, що почалася приблизно 20 років тому, продовжує поширюватися по всьому світу, незважаючи на значні зусилля на національному та глобальному рівнях.

Як виглядає інфікована людина і які ознаки захворювання?

Більшість носіїв вірусу СНІДу нормально виглядають і не відчувають себе хворими. Людина може бути тільки носієм ВІЛ без проявів симптомів захворювання. Він може і не знати про те, що інфікований, коли його кров, сперма, вагінальні виділення можуть бути заразними для інших. За винятком легких проявів захворювання, таких як підвищена температура тіла, біль у горлі і висип, у більшості ВІЛ-інфікованих людей захворювання не проявляється протягом перших приблизно 5 років після зараження.

Початкові клінічні прояви СНІДу притаманні багатьом іншим захворюванням. Найбільш часто встречающіся симптоми: постійне відчуття втоми, відсутність апетиту, нічна пітливість, лихоманка, раптова швидка втрата ваги, проноси, завзятий кашель, шкірні висипи, виразки в ротовій порожнині, збільшення лімфовузлів і ряд інших. Однак, наявність цих симптомів можливо і при інших захворюваннях і ще не означає, що це СНІД.

У стадії клінічних проявів СНІДу приєднуються різні інфекційні та пухлинні захворювання, наприклад: запалення легенів, ракове ураження шкіри та ін.

Як дізнатися про зараження?

Незабаром після зараження имунная система починає виробляти антитіла, намагаючись нейтралізувати вірус. Їх можна легко виявити при лабораторному дослідженні крові, зробленому принаймні через 3 місяці після ймовірного моменту зараження. У разі сумнівного результату потрібно повторити аналіз приблизно через 6 місяців після зараження. Результат аналізу зберігається в секреті і повідомляється кому-небудь тільки при дозволі хворого.

Як відбувається зараження?

Зараження ВІЛ відбувається від інфікованої людини в основному статевим шляхом. Можливо також зараження через кров, внутрішньоутробно, при пологах і годуванні груддю.

Статевий шлях зараження:

У зараженого чоловіки вірус знаходиться в спермі і в крові, а у жінки — у вагінальних виділеннях і в крові, в тому числі менструальної. Інфікування можливе як при вагінальних, так і при анальних і оральних контактах. Ризик зараження ВІЛ зростає при наявності більше одного статевого партнера і випадкових статевих зв’язках.

Зараження через кров:

Зараження може відбутися при попаданні в організм крові іншої інфікованої людини. Це можливо при переливанні зараженої крові або використанні медичних голок, якими користувався інфікований вірусом людина, а також через погано простерилізовані медичні інструменти та шприци. Ризик зараження високий у наркоманів, які часто впорскують собі наркотики використаним іншими шприцом.

Зараження від матері дитині:

Дитина може заразитися від хворої матері внутрішньоутробно, в процесі пологів, а також при годуванні груддю.

Чи можна заразитися СНІДом в результаті звичайного щоденного спілкування?

Не треба випробовувати панічний страх зараження, так як ВІЛ не передається при звичайному спілкуванні з інфікованими особами. Ви не заразитеся СНІДом при:

знаходженні в одному приміщенні з інфікованою людиною чи догляді за ним,

  рукостискання, обіймах і поцілунках,

  знаходженні поряд з інфікованою людиною при його кашлі та чханні,

  користуванні громадським душем, туалетом і плавальному басейном,

  укусах комах,

  користуванні громадським транспортом,

  зіткненні з ручкою дверей,

  користуванні громадським телефоном,

  Кращим способом попередження зараження СНІД-ом є використання презерватива. Їм треба користуватися у всіх випадках, коли немає твердої впевненості в тому, що партнер не інфікований. Рекомендується обмежити число статевих партнерів, уникати випадкових статевих зв’язків і не користуватися використаними ін’єкційними голками.

Питання та відповіді

Що це за захворювання?

СНІД розшифровується як синдром набутого імунодефіциту. Це не єдина по своїй структурі хвороба, а синдром, що виявляється різними захворюваннями, зазвичай завершуються смертельним результатом. Його збудником є ​​вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає лейкоцити крові і різко знижує опірність організму до інфекційних і пухлинних захворювань. За оцінками Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я мільйони чоловіків і жінок по всьому світу заражені ВІЛ-ем і вже сотні тисяч з них померли від СНІДу.

Щодня ВІЛ заражає більше 5000 чоловік, переважно молодь, і ця глобальна епідемія, що почалася приблизно 20 років тому, продовжує поширюватися по всьому світу, незважаючи на значні зусилля на національному та глобальному рівнях.

Як виглядає інфікована людина і які ознаки захворювання?

Більшість носіїв вірусу СНІДу нормально виглядають і не відчувають себе хворими. Людина може бути тільки носієм ВІЛ без проявів симптомів захворювання. Він може і не знати про те, що інфікований, коли його кров, сперма, вагінальні виділення можуть бути заразними для інших. За винятком легких проявів захворювання, таких як підвищена температура тіла, біль у горлі і висип, у більшості ВІЛ-інфікованих людей захворювання не проявляється протягом перших приблизно 5 років після зараження.

Початкові клінічні прояви СНІДу притаманні багатьом іншим захворюванням. Найбільш часто встречающіся симптоми: постійне відчуття втоми, відсутність апетиту, нічна пітливість, лихоманка, раптова швидка втрата ваги, проноси, завзятий кашель, шкірні висипи, виразки в ротовій порожнині, збільшення лімфовузлів і ряд інших. Однак, наявність цих симптомів можливо і при інших захворюваннях і ще не означає, що це СНІД.

У стадії клінічних проявів СНІДу приєднуються різні інфекційні та пухлинні захворювання, наприклад: запалення легенів, ракове ураження шкіри та ін.

Як дізнатися про зараження?

Незабаром після зараження имунная система починає виробляти антитіла, намагаючись нейтралізувати вірус. Їх можна легко виявити при лабораторному дослідженні крові, зробленому принаймні через 3 місяці після ймовірного моменту зараження. У разі сумнівного результату потрібно повторити аналіз приблизно через 6 місяців після зараження. Результат аналізу зберігається в секреті і повідомляється кому-небудь тільки при дозволі хворого.

Як відбувається зараження?

Зараження ВІЛ відбувається від інфікованої людини в основному статевим шляхом. Можливо також зараження через кров, внутрішньоутробно, при пологах і годуванні груддю.

Статевий шлях зараження:

У зараженого чоловіки вірус знаходиться в спермі і в крові, а у жінки — у вагінальних виділеннях і в крові, в тому числі менструальної. Інфікування можливе як при вагінальних, так і при анальних і оральних контактах. Ризик зараження ВІЛ зростає при наявності більше одного статевого партнера і випадкових статевих зв’язках.

Зараження через кров:

Зараження може відбутися при попаданні в організм крові іншої інфікованої людини. Це можливо при переливанні зараженої крові або використанні медичних голок, якими користувався інфікований вірусом людина, а також через погано простерилізовані медичні інструменти та шприци. Ризик зараження високий у наркоманів, які часто впорскують собі наркотики використаним іншими шприцом.

Зараження від матері дитині:

Дитина може заразитися від хворої матері внутрішньоутробно, в процесі пологів, а також при годуванні груддю.

Чи можна заразитися СНІДом в результаті звичайного щоденного спілкування?

Не треба випробовувати панічний страх зараження, так як ВІЛ не передається при звичайному спілкуванні з інфікованими особами. Ви не заразитеся СНІДом при:

знаходженні в одному приміщенні з інфікованою людиною чи догляді за ним,

  рукостискання, обіймах і поцілунках,

  знаходженні поряд з інфікованою людиною при його кашлі та чханні,

  користуванні громадським душем, туалетом і плавальному басейном,

  укусах комах,

  користуванні громадським транспортом,

  зіткненні з ручкою дверей,

  користуванні громадським телефоном,

  Кращим способом попередження зараження СНІД-ом є використання презерватива. Їм треба користуватися у всіх випадках, коли немає твердої впевненості в тому, що партнер не інфікований. Рекомендується обмежити число статевих партнерів, уникати випадкових статевих зв’язків і не користуватися використаними ін’єкційними голками.

КІР

Кір є вкрай заразною важкою хворобою вірусного походження.

Кір залишається однією з основних причин смерті серед дітей раннього віку в усьому світі, навіть незважаючи на наявність безпечної та ефективної вакцини.

Збудником кору є вірус із сімейства параміксовірусів. Вірус кору зазвичай розвивається в клітинах, розташованих в задній стінці глотки і в легенях. Кір - хвороба людини, якій, наскільки відомо, не хворіють тварини.

Ознаки та симптоми

Першою ознакою кору зазвичай є значне підвищення температури, яке настає приблизно через 10-12 днів після впливу вірусу і триває від 4 до 7 днів. На цій початковій стадії можуть з'являтися нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. Через кілька днів з'являється висип, зазвичай на обличчі і верхній частині шиї. Приблизно через три дні висип розповсюджується по тілу і, в кінцевому підсумку, з'являється на руках і ногах. Вона тримається 5-6 днів і потім зникає. В середньому, висип виступає через 14 днів (від 7 до 18 днів) після впливу вірусу.

Важкою формою кору з більшою ймовірністю хворіють діти раннього віку, які отримують погане харчування, особливо ті, хто недоотримує вітамін А, або ті, імунна система яких ослаблена ВІЛ / СНІДом або іншими хворобами.

Більшість смертельних випадків кору відбувається через ускладнення, пов'язаних з цією хворобою. Найчастіше ускладнення розвиваються у дітей у віці до п'яти років або у дорослих людей старше 20 років. Найсерйозніші ускладнення включають сліпоту, енцефаліт (інфекцію, що приводить до набряку головного мозку), важку діарею і пов'язану з нею дегідратацію, вушні інфекції і важкі інфекції дихальних шляхів, такі як пневмонія. Серед груп населення з високими рівнями недостатності харчування і при відсутності належної медичної допомоги до 10% випадків кору закінчуються смертельним результатом.

У людей, що перехворіли на кір, виробляється імунітет проти неї на все життя.

Хто піддається ризику?

Невакциновані діти раннього віку зазнають самому високому ризику захворювання на кір та розвитку ускладнень, включаючи смертельний результат. Заразитися кір може будь-яка людина, що не має імунітету - той, хто не була вакцинована або той, хто не виробив імунітет після вакцинації.

Передача інфекції

Висококонтагіозних вірус кору поширюється при кашлі та чханні, тісних особистих контактах або безпосередньому контакті з інфікованими виділеннями з носоглотки.

Вірус залишається активним і контагіозним в повітрі або на інфікованих поверхнях протягом двох годин. Він може бути переданий інфікованою людиною протягом періоду часу, що починається за чотири дні до появи у нього висипу і закінчується через чотири дні після її появи.

Лікування

Важких ускладнень кору можна уникнути при підтримуючому лікуванні, яке забезпечує гарне харчування, належне надходження рідини та лікування дегідратації за допомогою рекомендованих ВООЗ оральних регідратаціонних розчинів. Ці розчини відшкодовують рідина та інші важливі мікроелементи, які втрачаються при діареї і блювоті. Для лікування очних і вушних інфекцій і пневмонії слід призначати антибіотики.

Всі діти в країнах, що розвиваються, яким поставлений діагноз кору, повинні отримати дві дози добавки вітаміну А з інтервалом в 24 години. Це може допомогти запобігти ураження очей і сліпоту. Як показує досвід, добавки вітаміну А сприяють зменшенню числа випадків смерті від кору на 50%.

Профілактика

Регулярна протикорова вакцинація дітей у поєднанні з кампаніями масової імунізації в країнах з високими показниками захворюваності та смертності є основними стратегіями громадської охорони здоров'я, спрямованими на зменшення глобальної смертності від кору. Протикорова вакцина використовується протягом 40 років. Вона безпечна, ефективна і недорога. Імунізація одного дитини проти кору коштує менше одного долара США.

Протикорову вакцину часто об'єднують з вакцинами проти краснухи та / або свинки в країнах, де ці хвороби являють проблеми. Вона однаково ефективна як у вигляді моновакцини, так і в комбінованому вигляді.

Що таке дифтерія?

Причини, види, симптоми, ускладнення, діагностика і лікування дифтерії. Дифтерія - це гостре інфекційне захворювання, яке викликається токсигенними коринебактеріями, що характеризується фібринозним запаленням на мигдалинах і токсичним ураженням серцево-судинної та нервової систем.

Загальні та місцеві ознаки визначені виробленням токсину, що представляє собою позаклітинний білковий продукт токсигенного штаму збудника.

Захворювання викликають як токсігенний, так і нетоксигенні штами дифтерійної палички, але тільки перші з них відповідальні за розвиток таких ускладнень, як міокардит та неврити.

Збудником захворювання є паличка Леффлера. Дифтерія зустрічається в усьому світі, але рівень захворюваності нею значно знизився після Другої світової війни завдяки вакцинації. Пік захворюваності на дифтерію припадає на осінні та зимові місяці. Сприйнятливість до дифтерії залежить від рівня антитоксичну імунітету. В даний час у зв'язку з активною вакцинопрофилактикой дітей хворіють переважно дорослі і діти старшого віку, які втратили імунітет.

Більше 80% хворих становлять невакцинованих діти у віці до 15 років. Хворіють в основному особи з малозабезпечених верств населення, що проживають в умовах скупченості та позбавлені повноцінної медичної допомоги. Збудник дифтерії стійкий до низьких температур, довго зберігається на поверхні сухих предметів. У присутності вологи і світла коринебактерии швидко інактивуються. При дії дезінфікуючих препаратів у робочих концентраціях гинуть протягом 1-2 хв, а при кип'ятінні - миттєво.

Зараження відбувається при контакті з хворим або бактеріоносієм. Хворий є заразним з останнього дня інкубаційного періоду до повної санації організму, яка може відбуватися в різні терміни. Бактерії передаються повітряно-крапельним шляхом при кашлі, чханні, розмові. Різні предмети (іграшки, білизну) і пил можуть служити засобом перенесення збудника, але роль цього шляху зараження невелика. Не виключається харчовий шлях передачі при інфікуванні продуктів (молоко, крем та ін.).

Симптоми дифтерії.

Симптоматика дифтерії залежить від локалізації інфекції, імунологічного статусу організму і ступеня вираженості токсінеміі. Інкубаційний період складає 1-6 днів. Клінічно дифтерію класифікують на підставі початкової локалізації інфекції: дифтерія глотки, носа, гортані, дихальних шляхів (трахеї, бронхів) і рідкісних локалізацій (ока, шкіри, рани, статевих органів, вуха) - за характером перебігу - типові (плівчасті) та атипові - катаральна, гіпертоксіческая і геморрагіческая- за ступенем тяжкості - легка, середнього ступеня тяжкості і важка. При ураженні декількох органів виділяють комбіновану форму хвороби. Переважаючою є дифтерія глотки, яка складає 90% всіх випадків хвороби.

Дифтерія носа спочатку нагадує звичайну застуду і характеризується незначною ринореей при відсутності загальних порушень. Поступово виділення з носа стає серозно-кров'янистого характеру, а потім і слизисто-гнійним. Температура тіла помірно підвищена або нормальна. З носа, частіше з однієї ніздрі, з'являються серозні, а потім серозно-гнійні виділення, які викликають мокнутіє, утворення тріщин, кірочок напередодні носа і на верхній губі. Носові ходи звужені через набряклість слизової оболонки. При обережному огляді на носовій перегородці можна побачити білі плівки. Повільне всмоктування токсину і слабка вираженість загальних порушень призводить до запізнілої діагностики. Ця форма дифтерії зустрічається переважно у маленьких дітей. Протягом дифтерії носа тривале, завзяте. Своєчасне введення антитоксичної сироватки призводить до швидкого одужання.

Дифтерія мигдаликів і глотки являє собою більш важку форму захворювання. Захворювання починається, як правило, непомітно з поступового підвищення температури тіла, анорексії, нездужання і фарингіту. Через 1-2 дні в зіві з'являються плівки, поширеність яких залежить від імунного статусу хворого. При частковому імунітеті плівки можуть не утворюватися. На початку захворювання плівка тонка, сірого кольору, нагадує густу павутину, що поширюється з мигдалин на м'яке і тверде небо. У подальшому плівки товщають, можуть поширюватися не тільки на мигдалини, але й на стінки глотки або гортань і трахею. Спроба видалити плівки викликає кровотечу. Збільшуються лімфатичні вузли в області шиї. У деяких випадках це супроводжується набряком м'яких тканин шиї і може бути настільки виражена, що говорять про «бичачої шиї». Набряклі тканини м'які і безболісні, теплі на дотик. Ці ознаки зазвичай спостерігаються у дітей у віці старше 6 років. Протягом дифтерії глотки залежить від поширеності плівок і кількості продуцируемого токсину. У важких випадках можуть розвиватися порушення дихання. Частота пульсу збільшується непропорційно температурі тіла, яка зазвичай підвищується незначно або може залишатися в межах норми. Нерідко спостерігається параліч м'якого піднебіння. У разі одностороннього паралічу небо відхиляється в здоровий бік, а при двосторонньому паралічі з'являються носовий відтінок голосу, закидання їжі і слини в носоглотку і труднощі при ковтанні. Дитина видужує поступово, нерідко у неї розвивається міокардит або неврит. У легких випадках захворювання одужання настає через 7-10 днів незабаром після відшаровування плівок.

Дифтерія гортані, або дифтерійний круп, зазвичай розвивається при поширенні плівок з мигдалин і з носоглотки. Ізольована дифтерія гортані зустрічається рідко і зазвичай протікає зі слабко виражені явищами інтоксикації. Клінічні прояви характеризуються шумним утрудненим диханням і сухим кашлем. Раптова обструкція гортані може наступати навіть при легкій дифтерії, коли частково відшарувалися плівки закупорюють дихальні шляхи. Важкі випадки дифтерії супроводжуються поширенням плівок на всі трахеобронхиальное дерево. Своєчасне проведення специфічного лікування запобігає послідовний розвиток всіх стадій дифтерійного крупа. Через 18-24 год після введення протидифтерійної сироватки клінічні прояви хвороби починають купироваться.

Описані випадки дифтерії шкіри, кон'юнктивальної оболонки поразку вух і шкіри однак це спостерігається рідко.

Дифтерія шкіри розвивається при пошкодженні епітеліального покриву шкіри. З'являється виразка з чіткими краями, покрита дифтерійної плівкою, в місці тріщин, подряпин, попрілостей, ран. Запальний процес у дівчаток може розташовується на слизових оболонках зовнішніх статевих органів. Дифтерія пупкової рани може зустрічатися у новонароджених. Дифтерія кон'юнктивальної оболонки зазвичай обмежується місцевим процесом. При цьому повіки червоніють, набрякають і покриваються плівками. Процес частіше однобічний. Загальний стан хворого порушується незначно. Дифтерія вух характеризується зовнішнім отитом.

Клінічні прояви дифтерії у щеплених . Недотримання термінів щеплення і ревакцинації, а також перенесені інші захворювання, несприятливі природні та суспільні фактори знижують напруженість протидифтерійного імунітету. Протягом дифтерії у щеплених досить гладке, ускладнень практично не зустрічається. Інтоксикація зменшується вже на 2-3-й день захворювання, набряк незначний, плівки невеликих розмірів, нещільно спаяні з підлеглою тканиною, можуть мимоволі розплавлятися, глотка очищається до 3-5-го дня захворювання.

Діагностика дифтерії.

Дифтерія діагностується на підставі клінічних даних, оскільки всяка затримка з початком лікування збільшує небезпеку для життя хворих. Головним клінічним симптомом дифтерії є наявність фібринових, щільних білувато-сіруватих нальотів, розташованих на поверхні слизових оболонок або шкіри. Діагноз підтверджується виділенням збудника.

Диференційний діагноз . Легкі форми дифтерії носа у частково імунних осіб можуть проявлятися симптомами звичайної застуди. При виділенні з носа значної кількості серозно-кров'янистого або гнійного виділення дифтерію необхідно диференціювати з чужорідними тілами в носі, синуситом, аденоідітом і вродженим сифілісом. Дифтерію мигдаликів і глотки необхідно диференціювати від стрептококкового фарингіту, зазвичай супроводжується більш сильними болями при ковтанні, високою температурою тіла і легко відокремлюваними плівками, які покривають тільки мигдалини. Дифтерію глотки також необхідно диференціювати з інфекційним мононуклеозом.

Увага! Сказ!

Собаки і кішки – основні пацієнти міських ветеринарних клінік. Переважна кількість людей, що звертаються зі своїми тваринами до лікаря, роблять це з любові до своїх вихованців. Але як показує практика, далеко не всі знають і замислюютьсяпро те, що в деяких ситуаціях це спілкування може бути небезпечним, і в силах турботливого власника цю небезпеку звести до нуля. У більшості випадків питанням: “А чи можемо ми заразитися чимось від собаки \ кішки?” спантеличуються люди, тільки що підібрати щеня або кошеня на вулиці, частіше задаються питанням члени сімей, в яких є маленькі діти. Якщо ж собака або кішка живе в сім’ї давно, то вважається, що ніякої небезпеки тварина представляти не може. Власники забувають або не знають про те, що у собак і кішок є спільні з людиною хвороби. Ми хочемо розповісти вам про найстрашнішу з них – про сказ, невиліковної хвороби людини і всіх теплокровних тварин.

Типова і вкрай неприємна ситуація для лікаря на прийомі. Приносять на прийом кота, скарги – не їсть кілька днів, ховається в кут, течуть слюні. На початку прийому при закладі карти на тварину лікар завжди запитує: “Кіт вакцинована?” Відповідь: “Ні. Він у нас домашній.” Наступне питання: “На вулицю випускаєте?” “Ні, доктор. Що ви, він тільки в квартирі живе”. При подальшому огляді крім температури і виразок у роті, характерних для вірусної хвороби “каліцівіроз”, лікар виявляє сліди покусів. Лікар в подиві. Якщо вірус каліцівіроза міг потрапити в квартиру з взуттям власника (бездомні кішки хворіють різноманітними інфекціями, а живуть в під’їздах і у дворах), то хто ж покусав домашнього кота? Після низки навідних питань з’ясовується, що кота вивозили в село у Володимирській області буквально на пару днів, і з дому він виходив ну буквально на півгодинки. Чого починає боятися лікар? Він починає боятися, що кіт може бути хворий на сказ. Як показує досвід нашого спілкування з подібними власниками, далеко не всі люди чули про цю страшну хворобу і щиро не розуміють, чому ж так засмучений лікар, а після опису лікарем подальших дій починають не на жарт турбуватися і самі.

Сказ зустрічається на всіх континентах, окрім Австралії та Антарктиди. Сказ не реєструється в острівних державах: в Англії, в Японії, в Новій Зеландії, на Кіпрі, на Мальті. Розрізняють природний тип сказу, вогнища якого формуються дикими тваринами (вовк, лисиця, єнотовидний собака, шакал, песець, скунс, мангуст, кажани) та міський тип сказу (собаки, кішки, сільськогосподарські тварини). Природним резервуаром є гризуни, які здатні тривало носити інфекцію, не гинучи протягом декількох днів після зараження. В Індії та США одним з основних переносників сказу є кажани. При цьому небезпека полягає в тому, що укус кажана може бути людиною непомічений.

Так як вірус виділяється в основному із слиною, зараження і тварин, і людини, відбувається при укусі або попаданні слини на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Тобто скаженому тварині досить лизнути руку, на якій є мікроскопічна подряпина, щоб вірус передався до нової жертви. Найбільш небезпечні укуси в області голови, шиї та кистей рук. Основне джерело для зараження домашніх тварин і людини – дикі і бездомні тварини. Домашні тварини трапляться сполучною ланкою в передачі вірусу від бездомних і диких тварин до свого улюбленого господаря. Відомо достатню кількість випадків, коли люди вмирали від сказу, заразившись від своїх домашніх собак і кішок.

Повернемося до нашого коту на прийомі. Кот на дачі кудись ішов і його хтось покусав. Ми ніколи не дізнаємося, побився він з сусідським котом, або його вкусила скажена лисиця, забігла в селище з лісу – кіт нам про це не розповість. Кіт не вакцинована, кіт кимось покусаний – автоматично лікар підозрює кота в можливе зараження сказом. Лікар повідомляє про це власникам, ті у відповідь дивуються: “Він не скажений! Він домашній улюбленець! Скажені тварини кидаються на людей, а цей тільки в кутку сидить”.

Інкубаційний період сказу триває від 10 днів до 1 року (частіше 1-3 міс). Це період, коли вірус вже потрапив в організм, але клінічних ознак немає (тобто якщо влітку невакцинованих кішку покусала на дачі бешенное тварина, то захворіти, тобто проявити небезпечні клінічні ознаки і заразити господарів вона може восени, взимку і навіть наступного літа, тому лікар може підозрювати вашого невакцинованого улюбленця в цьому страшному захворюванні навіть через рік після відвідування дачі, де кішка і пробула всього лише два дні, при цьому звичайно ж шукати сліди покусів буде вже нелогічно – їх могли влітку просто непомітний).

Клінічні ознаки захворювання на сказ з’являються найчастіше через 3-8 тижнів після зараження. У собак і кішок клінічно розрізняють в основному дві форми хвороби: буйну (агресивну) і тиху (паралітичну). Однак нерідко сказ може протікати в атипових формах.

Буйна форма проявляється послідовно сменяющимися трьома стадіями: перша – продромальна (початкова, меланхолійна), другий – збудження (маніакальна), і третє – паралітична (депресивна). На початку захворювання відзначають зміни в поведінці собак і кішок: тварина надзвичайно ласкаво або, навпаки, капризно, насторожене, не виконує команди. Собака незвично збуджена, часто розгризає місце укусу. Апетит знижений або перекручені, тварина поїдає неїстівні предмети, спостерігається рясна слинотеча і блювота. Такий стан триває 1-4 дні.

У другій стадії хвороби собака різко збуджена, агресивна, гризе землю і різні предмети, прагне втекти. Часто хворі собаки несподівано накидаються на інших тварин або людей. Надалі з’являються конвульсивні припадки, які поступово частішають, збільшується їх тривалість. При цьому відзначаються висока температура (до 40С), блювота, паралічі окремих груп м’язів (глотки, гортані, кінцівок), розвивається косоокість; нижня щелепа відвисає, з пащі витікає слина; гавкіт стає хрипким, заглушеним. Тривалість цієї стадії 2-3 дні. Остання стадія (паралітична) характеризується різким виснаженням тварини, прогресуючими паралічами задніх кінцівок, потім тулуба, передніх кінцівок; тварина гине. Тривалість третьої стадії 2-4 дні. Загальна тривалість клінічних ознак при буйною формі хвороби складає 6-11 днів.

Атипова форма (“атипове сказ”) проявляється різними нетиповими для сказу ознаками. В останні 10 років атипові форми сказу стали відзначати порівняно часто. Хвороба характеризується підгострим або хронічним (до 2-3 місяців) течією. При цьому спостерігають млявість і байдужість тварин, розлади нервової, травної та інших систем організму.

На початку хвороби у людини відзначається пригнічений стан, свербіж і тремтіння в покусаних кінцівках, висока температура і лихоманка. Потім виявляється утруднення дихання, полохливість і почуття тривоги і занепокоєння, відраза до рідин, підвищена збудливість і припадки у вигляді судом всіх м’язів тіла. Стадія порушення сказу характеризується появою нападів гідрофобія, які проявляються хворобливими, судорожними скороченнями м’язів глотки і гортані, шумним диханням і навіть зупинкою дихання при спробі пити, а надалі – при вигляді або звуці води, що ллється, словесному згадці про неї. Наприкінці хвороби настає параліч м’язів обличчя, шиї і мови, надалі параліч кінцівок і м’язів тулуба.

ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ТА КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДІТЕЙ

Шановні батьки!

Щоб захистити дитину від отруєнь, кишкових та інфекційних хвороб необхідно дотримуватись наступних санітарно-гігієнічних правил:

– утримувати дитину в чистоті, до дитячого садка приводити в охайному одязі, мати запасну білизну;

– мити руки після повернення додому з вулиці, після туалету, перед їжею;

– овочі та фрукти мити під проточною водою та ошпарювати окропом;

– пити тільки переварену або бутильовану воду;

– у жодному випадку не годувати дитину грибами, сушеною чи в'яленою рибою, а також  м'ясними, рибними та молочними стравами, які зберігалися неналежним чином або мають прострочений термін вживання;

– не годувати дитину на вулиці (навіть фруктами чи цукерками);

– не годувати дитину продуктами, що придбані на вуличній торгівлі;

– під час поширення інфекцій якомога рідше перебувати з дитиною в публічних місцях;

– уникати контакту з людьми з підозрою на інфекційні захворювання;

– при підозрі на захворювання негайно викликати лікаря та сповістити медичну сестру дошкільного закладу;

– не займатися самолікуванням.

Шановні батьки, радимо своєчасно проводити профілактичні щеплення від дитячих інфекцій.

Швидка медична допомога – «103».

Уникнення враження мінами і вибухонебезпечними предметами

Міни і вибухонебезпечні предмети забрали і скалічили безліч людських життів. Цей жах триває і зараз.

8-го грудня 2005-го року, на рівні Генеральної Асамблеї ООН прийнята резолюція № A/RES/60/97, в якій висловлюється глибока стурбованість і занепокоєність масштабними гуманітарними проблемами, викликаними наявністю цієї грізної зброї – мін і вибухонебезпечних пережитків війн і військових конфліктів. У даній резолюції підкреслюється необхідність посилення уваги з боку держав, котрі зіштовхуються з мінної загрозою, а також проводиться відвертий заклик до країн, громадських і не урядових організацій з метою запобігання подальшого використання мін та інших аналогічних небезпечних вибухових пристроїв.

4 квітня офіційно проголошено Міжнародним днем просвіти з питань мінної небезпеки і допомоги в діяльності, пов’язаної з розмінуванням. Небезпека, яку несе в собі використання цього виду озброєнь, має більш серйозні і більш тривалі соціально-економічні наслідки як для мирного населення держав, де є проблема мін і замінованих об’єктів, минулих наслідків військових конфліктів, так і для тих, хто використовує цю зброю у своєму арсеналі.

Декілька загиблих щороку - трагічна реальність. Гинуть дорослі, намагаючись здати небезпечну знахідку до пункту прийому металобрухту або при спробі розібрати пристрій з метою отримати вибухову речовину; гинуть діти, які з цікавості підкладають боєприпаси у багаття.

Натрапити на небезпечну «іграшку» можна практично скрізь: у лісі, у старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі й навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобну вибухівку, що може з’явитися на вулицях міст і селищ, розпізнати набагато складніше. Небезпека терористичних актів, від яких не застрахована жодна країна світу, робить питання поводження із невідомими, залишеними без догляду речами украй актуальним.

Фахівці цивільного захисту рекомендують вчителям і батькам обов’язково проводити з дітьми бесіди щодо поводження з невідомими предметами і пристроями.

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

До вибухонебезпечних предметів належать:

• вибухові речовини — хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.

• боєприпаси - вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать:

- бойові частки ракет;

- авіаційні бомби;

- артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

- інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

- ручні гранати;

- стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

• піротехнічні засоби:

- патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

- вибухові пакети;

- петарди;

• ракети (освітлювальні, сигнальні);

- гранати;

- димові шашки.

• саморобні вибухові пристрої - пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

- саморобні міни-пастки;

- міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

Зазвичай, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки. Інша справа – діти. Природна цікавість спонукає їх до небезпечний експериментів. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, до школи. Тому так важливо пояснити учням наслідки подібних дій, навчити правилам поведінки у таких ситуаціях.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

- наближатися до предмета;

- пересувати його або брати до рук;

- розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

- розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

- приносити предмет додому, у табір, до школи.

Необхідно негайно повідомити міліцію або дорослих про знахідку!

Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, немає снарядів часів війни. 

Під час прогулянок в лісі або в туристичному поході:

1. ретельно вибирати місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни;

2. перед розведенням багаття в радіусі п'яти метрів перевірити ґрунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або обережно зняти лопатою верхній шар ґрунту, перекопати землю на глибину 40-50 см);

3. користуватися старими багаттями не завжди безпечно, адже там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї» або такі, що не вибухнули;

4. у жодному випадку не підходити до знайдених багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути.

Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Майже щоденно здійснюються терористичні акти, унаслідок яких гинуть люди. Більшість цих злочинів здійснюються з використанням вибухових пристроїв. Нерідко це саморобні, нестандартні пристрої, що їх складно виявити, знешкодити або ліквідувати. Злочинці зазвичай поміщають їх в звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті. Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому бездоглядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на:

- припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

- наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

- звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

- наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

- наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

Якщо знайдений предмет видається підозрілим, потрібно повідомити про нього працівників міліції чи ДСНС.

Якщо знайдено забуту річ у громадському транспорті, доречно опитати людей, які знаходяться поряд. Бажано встановити, кому річ належить або хто міг її залишити. Якщо господаря встановити не вдається, потрібно негайно повідомити про знахідку водія (кондуктора).

У разі знаходження підозрілого предмета у під'їзді будинку, потрібно опитати сусідів, можливо, він належить їм. У разі неможливості встановити власника — негайно повідомити про знахідку до найближчого відділення міліції, до військкомату, органів місцевого самоврядування, підрозділу ДСНС за телефоном «101».

Якщо підозрілий предмет знайдено в установі, потрібно негайно повідомити про знахідку адміністрацію.

 У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою: 

1. Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту;

2. Не підходити до предмету, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей;

3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.

4. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.  

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій й здійснюється евакуація:

- одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);

- візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

- під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

- тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання. 

Якщо будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

- обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки - користуйтеся ліхтариком;

- негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

- з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

- перевірте, чи потребують допомоги сусіди.

Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше. 

Отож:

- не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

- виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника міліції або іншого посадовця; не можна торкатися знахідки;

- не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшалт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т.п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду. 

Поради керівнику навчального закладу: 

Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями.

На такий випадок пропонуємо заходи попереджувального характеру:

• посилити пропускний режиму при вході і в'їзді на територію закладу, пильнувати системи сигналізації і відеоспостереження;

• проводити обходи території закладу і періодичну перевірку складських приміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв або підозрілих предметів;

• організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять з питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій.

У разі виявлення підозрілого предмета працівниками навчального закладу чи учнями потрібно негайно повідомити правоохоронні органи, територіальні органи управління з питань цивільного захисту.

До прибуття оперативно-слідчої групи керівник навчального закладу повинен дати вказівку співробітникам знаходитися на безпечній відстані від знайденого предмета.

У разі потреби – евакуйовувати людей згідно наявному плану евакуації.

Потрібно забезпечити можливість безперешкодного під'їзду до місця виявлення підозрілого предмету автомашин правоохоронних органів, співробітників територіальних органів управління з питань цивільного захисту, пожежної охорони, невідкладної медичної допомоги, служб експлуатації, забезпечити присутність осіб, що знайшли знахідку, до прибуття оперативно-слідчої групи.

У всіх випадках керівник навчального закладу дає вказівку не наближатися, не чіпати, не розкривати і не переміщати підозрілу знахідку, зафіксує час її виявлення.

Поради щодо небезпек внаслідок гри зі сторонніми предметами

Потрапив у вухо сторонній предмет. У жодному разі не намагайтеся впоратися з ним самостійно, без допомоги лікаря. Ви ризикуєте пошкодити барабанну перетинку.

Потрапив у ніздрі сторонній предмет. Притисніть носовичком вільну ніздрю, примусьте дитину якомога сильніше подути носом. Це допомагає, якщо горошина, намистина тощо застрягли неглибоко. В іншому разі слід звернутися до лікаря. Невмілими способами допомогти ви лише погіршите стан. Дитина має дихати ротом - це полегшить завдання лікарю.

Якщо ж малюк вдихнув дрібний предмет і не може відкашлятися, покладіть його собі на коліна обличчям донизу й поплескайте по спині. У такому положенні найлегше виштовхнути сторонній предмет із дихальних шляхів. Якщо це не допомагає, терміново зверніться до лікаря.

Якщо сторонній предмет (комаха, смітинка) потрапив у око, подразнюючи слизову оболонку, викликає біль, витікання сліз, хворобливу реакцію на світло. Його виймають шляхом промивання ока теплою водою, чи вологою чистою тканиною (у напрямку до перенісся). Інколи смітинку можуть вимити власні сльози потерпілого. Для цього чистими пальцями відтягніть віко і тримайте в такому положення 10-15 сек., сльози, які з’являться, вимиють смітинку.

Якщо у око потрапив уламок скла, дрібний камінець, шматочок дерева – негайно звертайтеся до лікаря! Ніколи не можна терти око - цим ще більше його травмуєте.

При високій температурі (>39 С) у дитини можливі судоми. Щоб понизити температуру, протріть дитині лоба та долоні розчином оцту, дайте дитині потримати у долонях маленькі пляшечки, наповнені прохолодною водою. Викличте лікаря. Ліки давайте лише за призначенням лікаря. Але пам'ятайте: нові ліки можуть викликати алергію або токсикоз. Першу порцію нових ліків давайте в половинній дозі.

Основні правила безпеки під час літнього відпочинку на воді, поблизу водоймищ

Необхідно засвоїти:

- зниження температури води з 18° С негативно впливає на організм людини;

- купання при температурі води близько 4°С викликає різкі зміни в організмі: зростає ритм пульсу і дихання, підвищується артеріальний тиск, значно збільшуються газообмін і витрати енергії, знижується температура тіла;

- протипоказано дітям і підліткам купання у холодній воді,адже лише здоровим людям рекомендоване перебування у холодній воді і то досить обмежений час;

- купатися у відкритих водоймищах слід при температурі повітря не нижче 20-25° С і води не нижче 18-20° С;

- доцільно купатися один раз на день - зранку через годину після сніданку або через дві години після обіду;

- перед купанням необхідно відпочити 15-20 хвилин, погрітися на сонці та обсушити пітну шкіру;

- щоб уберегтися від переохолодження, у воді потрібно постійно рухатися;

- не слід купатися до тремтіння і з’явлення так званої "гусячої шкіри"- це шкідливо впливає на організм;

- не рекомендується після виходу із води обсихати на повітрі та приймати сонячні ванни - після купання треба обтертися тільки рушником;

- купатися необхідно тільки у відведених для цього місцях і у тверезому стані;

- не можна входити у воду в стані алкогольного сп'яніння, бо алкоголь блокує нормальну діяльність головного мозку;

- не можна відпускати на купання дітей без супроводу дорослих;

- не слід допускати грубих ігор на воді: підпливати під тих, хто купається, хапати їх за ноги, "топити", подавати помилкові сигнали про допомогу і т. ін.;

- не треба розгублюватися і прагнути якнайшвидше доплисти до берега,відчувши втому - навчіться "відпочивати" на воді (плавати на спині), адже перевернувшись на спину і підтримуючи себе на поверхні легкими рухами кінцівок, ви зможете відпочити;

- забороняється запливати далеко, особливо за буї, тому що можна не розрахувати своїх сил і загинути;

- не можна запливати за обмежувальні знаки, що обмежують акваторію з перевіреним дном, визначеною глибиною, бо там гарантована відсутність водовирів та інших небезпек;

- не наближайтесь до суден, човнів і катерів, які пропливають поблизу вас – це може призвести до травмування;

- дотримуйтесь обережності при плаванні на надувних матрацах, авто­мобільних камерах і надувних іграшках, бо вітром або плином їх може віднести дуже далеко від берега або захлеснути хвилею. Із них також раптово може вийти повітря, і вони втратять плавучість;

- будьте обережні при купанні з маскою, трубкою і ластами: не плавайте з трубкою при сильному хвилюванні води у морі, тільки уздовж берега та обов'язково під постійним наглядом, щоб вчасно могла прийти допомога;

- якщо вас захопило плином, не намагайтеся з ним боротися - треба плисти униз за течією, поступово, під невеличким кутом, наближаючись до берега;

- не розгублюйтесь якщо ви потрапили у вир - треба набрати побільше повітря в легені, зануритися у воду і, зробивши сильний ривок вбік, спливти;

- якщо ви потрапили у водойму із великою кількістю ряски, намагайтеся плисти поблизу самої поверхні води, не чіпати рослини, не робити різких рухів. Якщо усе ж руки або ноги заплуталися стеблами, необхідно зупинитися (прийняти положення "поплавка", "спливання") і звільнитися від них;

- якщо у вас починає судомити ногу ( раптове довільне скорочення м'язів), то у таких випадках треба негайно зняти судомний стан: припинити рух ногами, на секунду зануритися з головою у воду і, розправивши ногу, рукою сильно потягти на себе ступню за великий палець, аби поновити дію ікроніжного м'яза;

    - особи, схильні до судоми, не повинні запливати на глибоку воду, адже при загальному судомному нападі плавець втрачає свідомість і може загинути (в таких випадках необхідна термінова допомога, щоб втримати потерпілого на поверхні води - краще це робити двом або трьом вправним плавцям).

Безпека купання дітей при організованому купанні:

- купання дітей дозволяється в спеціально обладнаних місцях під керівництвом дорослих (педагогів, керівників або батьків);

- до купання допускаються групи дітей до 10 осіб, під наглядом одного відповідального, що вміє добре плавати і знає прийоми рятування на воді;

- під час купання обов'язкова наявність медичного пункту або медпрацівника;

- напередодні купального сезону відповідними керівниками визначаються місця для купання дітей;

- місця купання обладнуються рятувальним постом з рятувальними засобами. Крім цього, в місці купання дітей ретельно перевіряється дно водолазними службами, про що складається акт перевірки. Вимірюється температура води і повітря;

- купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкістю вітру до 10 м/ сек., температурі води - не нижче +18 градусів за Цельсієм, повітря - не нижче +24 градусів за Цельсієм;

- купатися дозволяється через 1,5-2 години після прийому їжі;

- не дозволяється входити у воду розпашілими і спітнілими;

- діти допускаються до купання після огляду їх лікарем;

- роздягання й одягання дітей проводиться під наглядом організатора купання (одяг кожної дитини складається у рядки окремими купами);

- відповідальний за купання до початку купання повинен нагадати дітям правила поведінки на воді, ввійти у воду першим (до дозволеної межі), а вийти останнім;

- до купання і після нього обов'язково проводиться перевірка дітей;

При плануванні індивідуального відпочинку з дітьми біля води:

- дорослі зобов’язані постійно спостерігати за дітьми, що купаються;

- купання дозволяється в присутності рідних, родичів або знайомих, що вміють плавати;

- купання дозволяється в спеціально відведених місцях - обладнаних пляжах;

- купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкістю вітру до 10 м/сек., температурі води – не нижче +18 градусів за Цельсієм, повітря – не нижче +24 градусів за Цельсієм;

- купатися дозволяється через 1,5-2 години після прийому їжі;

- не дозволяється входити у воду розпашілими і спітнілими;

- одяг до початку купання складається окремою купою кожної дитини в окремому місці;

- до і після купання обов’язково проводиться перевірка дітей;

- не слід допускати при стрибках у воду удару животом об воду, тому що головний дихальний м’яз – діафрагма – втратить ритм дихання;

- потрібно обмежити пірнання дітей у воду, бо воно може спричинити кисневе голодування;

Для ліквідування кисневого голодування необхідно:

а) негайно припинити пірнання у воду;

б) швидко вийти на берег;

в) дати випити міцної кави або чаю;

г) дати понюхати нашатирний спирт.

Під час купання забороняється:

- вживати спиртні напої дорослим, що контролюють купання дітей.

- залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени;

- стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього;

- пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів;

- прожогом кидатися у воду - треба заходити повільно;

- використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин та інше знаряддя, не передбачене для плавання;

- плавати на плавзасобах у місцях, відведених для купання;

- забруднювати воду і берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і інше);

- прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання;

- підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання;

- допускати під час купання грубі ігри, які пов'язані з обмеженням руху рук і ніг у воді;

- подавати помилкові сигнали небезпеки;

- заходити глибше ніж до пояса дітям, які не вміють плавати;

- навчити дітей плавати.

Запобіжні заходи під час катання на човнах.

Кожна дитина повинна знати, що:

- сідати в човен потрібно обережно, ступаючи по центру настилу;

- під час руху човна не можна пересідати з місця на місце, сідати на борт, розгойдувати човен, пірнати з нього;

- категорично забороняється переходити з одного човна в інший.

Дітям варто пояснити, що порушення цих правил може призвести до перекидання човна.

Дії у випадку нещастя:

- потрібно зберігати спокій і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега: перевернений човен добре тримається на воді;

- потрапивши під пліт або вітрило човна, що перекинувся, ні в якому разі не можна закривати очі. Варто плисти у тому напрямку, з відкіля надходить світло;

- той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, і підтримувати його на плаву;

- рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; врятувати уплав одночасно кількох людей неможливо;

- під час катання дітей в кожному човні необхідна присутність дорослого, який уміє керувати судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.

Категорично забороняється під час катання на плавзасобах:

- навантажувати малі судна понад установлені норми;

- перетинати курс суден, що йдуть;

- близько підходити до суден, що рухаються;

- кататися поблизу пристаней і причалів;

- віддалятися на човні від берега більш як на 100 метрів,

- катати дітей на саморобних човнах, катерах, плотах і т.д.

- кататися при несприятливих метеорологічних умовах.

Це потрібно запам’ятати:

- НЕ залишайте постраждалого без уваги і піклування ні на хвилинку;

-НЕ намагайтеся відігріти постраждалого миттєво (необхідне поступове зігрівання);

- НЕ розтирайте шкіру або кінцівки постраждалого;

- НЕ занурюйте у гарячу воду (можна тільки у теплу);

- НЕ дозволяйте постраждалому рухатися (примусьте його лежати нерухомо);

- НЕ допускайте, щоб тепло від печі або калорифера надходило безпосередньо на шкіру постраждалого;

- НЕ використовуйте гарячі грілки;

- НЕ давайте гарячу їжу або питво (можна тільки тепле);

-НЕ давайте їжу або питво взагалі, якщо він без свідомості або у напівсвідомому стані;

- НЕ давайте постраждалому ніяких алкогольних напоїв

Це корисно знати

Якщо дитина...

Порізалась. Промийте ушкоджене місце ватою, змоченою перекисом водню. Краї рани обробіть йодом чи зеленкою, накладіть пов'язку. Коли рана глибока, і ви не можете зупинити кровотечу, зверніться до лікаря..

Вдарилася головою. Покладіть її в ліжко й робіть компреси з холодної води на забите місце, міняючи їх у міру нагрівання. Нудота і запаморочення - ознаки струсу мозку. Негайно викличте швидку допомогу.

Проковтнула ліки. Спробуйте якомога швидше викликати в неї блювоту. Обгорніть палець бинтом, відкрийте рот і злегка натисніть на корінь язика. До приїзду лікарів визначте, скільки і які ліки проковтнула  дитина. Слабкість, сонливість або надмірне збудження - ознаки отруєння.

Випила оцет. Примусьте її до прибуття лікаря випити якомога більше води з білками курячих яєць або просто чистої води.

Ошпарилася. Змажте натуральним медом чи покладіть на уражене місце натерту картоплину, поміняйте двічі-тричі, а потім накрийте опік капустяним листком. Пухирці не проколюйте. Якщо опік має більшу площу, ніж долоня дитини, терміново зверніться до лікаря. До його приїзду нічим не змащуйте й не присипайте шкіру, просто накрийте ошпарене місце стерильним бинтом.

Впала з висоти. Переконайтесь у тому, що в дитини, яка впала з висоти, немає зовнішньої кровотечі. Якщо в тілі малюка стирчить палка, уламок скла або заліза, не витягуйте його самі. Кровотеча може посилитися, від чого стан погіршиться.

Якщо рана відкрита і кровотеча сильна, її можна на 15 хвилин зупинити, використавши джгут. Ушкоджену частину тіла, по можливості, необхідно підняти вище від рівня грудей потерпілого. Навіть якщо відсутні ознаки зовнішньої кровотечі, при падінні з висоти можлива внутрішня кровотеча і ушкодження внутрішніх органів Необхідна негайна допомога лікаря.

Дитину, яка впала з висоти, доставляють у лікарню в горизонтальному положенні, повернувши голову вбік, щоб не запав язик.

Основні правила безпеки на дорозі

1. Правила безпеки при переході вулиці:

- переходьте проїжджу частину по переходах – підземних,надземних або наземних – це не створить аварійну ситуацію на дорозі;

- подивіться ліворуч, а дійшовши до середини дороги – праворуч, коли йдете по наземному переході;

- переходьте дорогу тільки на зелене світло світлофора біля знаку «Пішохідний перехід» або по дорожній розмітці «зебра»;

- обходьте після висадки автобус і тролейбус позаду, а трамвай попереду;

- обов’язково керуйтесь сигналами регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофора, дорожнім знакам і розмітці на дорозі.

2. Правила поведінки пасажира в транспорті:

- посадка та висадка здійснюється не на проїжджій частині, а у спеціально відведених місцях або біля бордюру і лише після повної зупинки транспорту;

- посадка та висадка здійснюється не з боку руху транспорту;

- не відволікайте під час руху водія;

- не чіпайте ручку дверей, не грайтеся з гострими предметами в салоні;

- не висовуйте руки або голову у вікна;

- користуйтеся пасками безпеки.

3. Самозахист від ДТП:

- виконуйте правила дорожнього руху та дорожньої дисципліни;

- не переходьте дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобіля;

- не вибігайте на проїжджу частину з тротуару – можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;

- ходіть лише тротуарами, а за їх відсутності по узбіччю, повернувшись обличчям до транспорту, що рухається, - тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід – водія;

- навчіться розраховувати, коли до авто далеко, а коли - близько, адже відстань до автомобіля залежить від швидкості, з якою той рухається;

- пам’ятайте , навіть при швидкості 60км\год гальмовий шлях авто буде довшим на 15 метрів;

4. Безпека руху велосипедиста:

- виконуйте правила дорожнього руху та дорожньої дисципліни;

- їздіть на велосипеді по дорогах з дозволеного віку -з 14 років;

- обладнайте велосипед обов’язковими світловідбивачами - спереду білого кольору, з боків – оранжевого, ззаду – червоного.

- не рухайтеся по проїжджій частині, коли поряд є велосипедна доріжка;

- не рухайтеся по тротуарах і пішохідних доріжках (це дозволено дітям на дитячих велосипедах під наглядом дорослих );

- не тримайтеся за інший транспортний засіб під час руху;

- не буксируйте велосипед;

- не їздіть на велосипеді кинувши кермо та знявши ноги з педалей;

- не керуйте велосипедом із несправним гальмом і звуковим сигналом, а також без освітлення у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості;

Пам’ятайте: нерідко сам велосипедист є джерелом напруженості та ДТП.

Правила поведінки при зустрічі з собаками.

Обережно - собаки!

Правила безпеки при зустрічі з чотирьохлапим другом:

- уникайте собак без намордника, зграї собак і вузьких місць, де не можна розминутися зі звіром;

- не підходьте до собаки без прив'язі, бо захист «особистих» територій - одна з головних причин проявлення надмірної агресивності;

- не дивіться в очі тварині і не посміхайтеся - це для собаки рівнозначно, як показувати зуби і демонструваТИ силу;

- не повертайтеся спиною до тварини і не тікайте, бо це може викликати у пса рефлекс переслідування;

- особливо остерігайтесь собак-охоронців - ротвейлерів і доберманів - у них загострене почуття охорони господаря, а територія їх «особистих» інтересів перевищує 50 м.

Рекомендації щодо самозахисту при нападі собак, у тому числі спеціально навчених:

- зупиніться, поверніться обличчям до собаки і голосно скомандуйте:

«стояти», «лежати», «сидіти», «фу» - це зможе привести тварину в замішання;

- прийміть оборонну стійку або киньтесь назустріч - налаштована на гонитву тварина може розгубитися;

- киньте в собаку будь-який предмет або зробіть вигляд, що ви підбираєте палицю і кидаєте її на неї - цим ви виграєте час, а пам'ять про колишню біль в подібних випадках може змусити її відбігти; бажано при цьому мати грізний вигляд і загрозливо кричати;

- захищайтеся газовим балончиком або пістолетом - «Черемха» (балончики СІЧ), «Терен-1» і балончики АБХ з капсоіцином (палючою речовиною - витяжкою з червоного перцю); допоможе і серія пострілів холостими патронами, але стріляти потрібно в напрямку тварини, так як звуку пострілів дресирована тварина може і не злякатися;

- зброю самозахисту до застосування ховайте в руці або за спиною, так як навчені собаки агресивно реагують на озброєну руку; для відвернення уваги від тварини використовуйте будь-які предмети і особисті речі;

- якщо спецзасобів у вас немає, повільно, не обертаючись спиною до собаки, відступайте до будь-якого природного прикриття: паркану, стіни, дерева і т. п., захищайтеся підручними засобами і кличте на допомогу;

- пам'ятайте: особливо небезпечний собака, який присів, - він готується до стрибка, тому, щоб захистити горло, притисніть підборіддя до грудей і виставте на собаку руку;

- за можливості, обмотайте руку і передпліччя плащем, піджаком, шарфом, потім, захищаючи шию та обличчя від укусу, спровокуйте собаку на напад: у стрибку собака не захищений, а в цей час різко і жорстко вдарте рукою, ногою, будь-яким твердим предметом - краще всього в ніс, по верхній щелепі, в живіт або пах - це найбільш вразливі місця у собаки;

- спробуйте схопити шию собаки і затиснути її під пахвою, але при цьому слід дуже міцно тримати пса і твердо стояти на ногах.

Перша допомога при укусах собаки:

- терміново промийте рану великою кількістю води, ще краще - перекисом водня;

- краї рани обробіть йодом або зеленкою, а саму рану помажте маззю «Рятувальник», «Левоміколь» або присипте стрептоцидом;

- в разі відсутності медикаментів, антисептиком може послужити будь-яка спиртова рідина (горілка, одеколон і т. п.) – і терміново до лікарні;

- якщо можливо, з'ясувати, щеплений собака від сказу чи ні, якщо не щеплений або це невідомо, доведеться пройти серйозний курс лікування і довгий час перебувати під наглядом лікаря.

 Рекомендації щодо запобігання захворювання на сказ та смерті у випадках укусів собаки:

1) уникати контактів з бездомними та дикими тваринами, постійно пояснювати дітям небезпеку таких контактів;

2) якщо покусала або обслинила тварина, потрібно промити рану теплою кип'яченою водою (бажано з милом), а потім обробити 70% розчином спиртового настою йоду; особливо уважно слід оглядати дітей після прогулянки чи контакту з тваринами;

3) у випадку укусу чи обслинення підозрілою твариною, якомога швидше звернутися до медичної установи для проведення антирабічного щеплення (попереджує захворювання і врятовує життя)та серотерапії;

4) своєчасно робити щеплення проти сказу домашнім тваринам.

Це варто знати!

Сказ (водобоязнь, гідрофобія) - гостра інфекційна хвороба з тяжким ураженням центральної нервової системи, що спричиняється вірусом. Сказ віднесено до особливо небезпечних хвороб.

Зараження людини сказом відбувається в основному через укус хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизові оболонки. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці - понад 40% випадків) чи домашніх тварин (коти, собаки), а також сільськогосподарських тварин (20%).

Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, насамперед, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і вдень з'являються в населених пунктах, нападають на людей і тварин. З метою попередження сказу, ветеринарною службою ведеться боротьба зі сказом серед собак, знищення бродячих тварин, профілактична вакцинація свійських тварин.

При несвоєчасно проведених щепленнях, котрі здійснюються після укусу інфікованої тварини, хвороба закінчується смертю.

Щорічно в Україні реєструється понад 100 тисяч осіб, котрі звернулись у медичні заклади з приводу укусів тваринами, з яких 60% отримують направлення за показниками підозри інфікування сказом.

БЕЗПЕКА НА ЛЬОДУ

Ще не встигли водойми міста покритись товстим льодом як на ньому почали облаштовуватися рибалки-любителі, здійснювати прогулянки дорослі та діти. На даний час у зв’язку з перепадами температури крига значно ослабла, що в сою чергу несе додаткову небезпеку і підвищує ймовірність виникнення нещасних випадків. Аналіз загибелі людей під час зимового періоду на водоймах показав, що незважаючи на певні запобіжні заходи, мають місце грубі порушення правил поведінки на льоду що призводить до трагічних випадків. Сумна статистика констатує, що з року в рік на льоду гинуть дорослі й діти. До груп підвищеного ризику в першу чергу відносяться любителі-рибалки та діти.

Для попередження нещасних випадків треба виконувати наступні рекомендації:

• У жодному разі не виходьте на тонкий лід.

• Перш ніж ступити на нього, переконайтесь, що він міцний. Але категорично забороняється робити це ударами ніг! Місця, де лід неміцний, видно здалеку: ці ділянки темніші. Зазвичай тонким лід буває поблизу берегів, кущів, у гирлах стічних вод і місцях, де б’ють джерела. Міцність льоду тут послаблена течією.

• Під час руху по замерзлій водоймі варто обходити небезпечні місця та ділянки, вкриті товстим шаром снігу.

• Якщо ви опинились на кризі, що недостатньо міцна, припиніть рух і повертайтесь своїми слідами, не відриваючи ніг від поверхні льоду.

• Під час сильних морозів треба слідкувати, щоб не було відмороження рук, ніг, вух. Після переохолодження, негайно знайти тепле приміщення.

Надання першої допомоги:

• Особі, яка провалилась під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, не підходячи близько до неї. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього. Не поспішаючи, треба допомогти постраждалому вибратися з води.

• Витягнути постраждалого з води та негайно викликати  лікаря.

• Чекати прибуття лікаря, прийняти міри для надання першої допомоги.

• Взимку або в холодну погоду треба постраждалого відправити у приміщення, намет чи машину, зняти мокрий одяг, зробити компрес з одеколону, води або спирту, надіти сухий одяг, напоїти гарячим чаєм або кавою.

Звертаємося до усіх громадян із проханням бути уважними та вкрай обережними перебуваючи на водоймах та поблизу них, а особливо до батьків: не відпускайте своїх дітей гратися на замерзлих водоймах.

Забороняйте дітям бавитись на льоду без Вашого нагляду.

Бережіть своє життя, не нехтуйте застереженнями!

Щоб не трапилося нещасних випадків, запам’ятайте:

Щоб не трапилося нещасних випадків,

запам’ятайте:

- виймайте ключі з дверей для того, щоб дитина не замкнулася у кімнаті;

- якщо морозильна камера має замикаючий пристрій, тримайте її постійно замкненою.

- якщо хочете викинути старий холодильник, зламайте замикаючий пристрій, щоб діти, які граються, не зачинилися всередині нього.

- телевізор необхідно встановлювати у стійкій ніші, а не на хиткому столику або візку. Телевізор випромінює радіацію, тому варто триматися на достатній відстані від екрана, розмір якого не повинен бути надмірним, та обмежити дітям час перегляду телепередач ( 15 хв.).

- предмети особистої гігієни та косметику слід тримати подалі від дітей;

- інструменти набору “Зроби сам” повинні зберігатися у металевій шухляді з надійним замком: цвяхи, молоток, свердло, пилка можуть стати небезпечними, якщо опиняться в руках дитини;

- кожен член сім’ї, включаючи дітей, повинен знати, де розміщені розподільники (газу, води, електроенергії), балони, та вміти відключати їх в екстреному випадку;

- у кімнатах повинно бути вдосталь світла, щоб не вдарятися об кути та інші частини меблів;

- ліки, алкоголь, цигарки, запальнички та сірники повинні зберігатися в недоступному для дітей місці;

- попільниці повинні бути завжди очищеними, навіть маленький недопалок може викликати інтоксикацію;

- не залишайте у межах досяжності монетки, шпильки, намисто, кісточки від фруктів, цвяхи, гвинтики, які дитина може проковтнути або встромити у розетку, у рот чи ніс;

- під час обіду дитина може потягнути на себе скатертину, перекинути на себе, крім порожнього посуду, і посуд з гарячою їжею;

- дитяче крісельце повинне мати тверду опору і забезпечуватися запобіжним ременем;

- не залишайте відкритими розетки, підвісні дроти (краще прикріпити їх до стіни або провести за меблями);

- деякі кімнатні (дифенбахія, олеандр) та садові рослини токсичні, тому слід тримати дітей подалі від них;

- вогнепальну зброю вдома необхідно зберігати розрядженою, у металевій шафі (сейфі), замкненій на ключ.

Важливо мати завжди на видному місці список телефонних номерів сусідів, робочі телефони батьків й інших близьких родичів (особливо тих, хто працює або мешкає поруч), різних аварійних служб, щоб їх міг викликати кожен, включаючи і дітей.

Досвід показує, що в напруженій обстановці навіть дорослі не одразу можуть згадати ці телефони.

Як тільки дитина навчиться говорити - одночасно зі своїм ім’ям вона повинна вивчити своє прізвище, адресу і телефон батьків.

Основні правила безпеки вдома

Основні правила безпеки вдома

1. На кухні.

Кухня - найнебезпечніше для дітей місце. Тут вони можуть отримати опіки, порізи, колючі рани, ураження струмом. Дотримуючись нижчевказаних порад, ви зможете уберегти дітей від небезпеки отримати травму:

- каструлі на плиті повинні бути розміщені таким чином, щоб найбільші з них стояли на максимальній відстані від краю плити;

- уважно стежте за процесом закипання, не допускайте витікання рідини з каструль, що може призвести до загасання вогню конфорок, а жирні рідини (наприклад, олія), навпаки, можуть самі займатися;

- оскільки дітям подобається торкатися вимикачів газу, подача його до плити повинна бути припинена, якщо її не використовують за призначенням. Не допускайте дитячих ігор із плитою, навіть якщо подачу газу припинено;

- особливу увагу варто приділити шухляді з ножами, виделками та іншими гострими предметами; необхідно знайти для них місце, яке недосяжне для малят;

- не залишайте ввімкненими електроприлади, особливо міксери, кавоварки, м’ясорубки.

2. У вітальні

У цій кімнаті дитина проводить більшу частину часу, тому варто зняти з меблів небезпечні предмети, щоб не було необхідності постійно стежити за

дитиною і постійно їй щось забороняти. Дитина має право на деяку волю та автономність, щоб гармонійно розвиватися.

Кути меблів є основною причиною синців і гуль, тому бажано закрити їх поролоном на клейкій стрічці. Не залишайте дитину одну перед незахищеним каміном: може відскочити іскра і підпалити килим або навіть одяг дитини. Якщо дитина занадто близько підходить до полум’я - це також може призвести до загорання одягу, причому одяг, виготовлений з синтетичного матеріалу, загорається набагато швидше.

3. У спальні

Ця кімната повинна бути добре освітленою і постійно провітрюватися. Щоб уникнути будь-якої можливої небезпеки для дитини, пам’ятайте:

- ліжко повинно мати товстий матрац і не занадто м’яку подушку;

- простирадло повинно бути добре натягнуте за допомогою поворозок, які закріплюють його краї, проходячи під матрацом;

- висота бар’єра ліжка повинна бути 50-60 см, а відстань між прутиками не повинна перевищувати 7 см;

- вічка сітки, які обрамляють манеж, не повинні бути ширшими 3 см;

- не користуйтеся електроковдрами, електричними переносними печами, які можуть спричинити опіки;

- не вішайте на шию ланцюжки, мотузочки чи слинявчики, особливо коли вкладаєте дитину спати;

- мати, яка годує, повинна бути уважною вночі, тому що через недогляд немовля може захлинутися. 3 погляду гігієни та правильного виховання краще не класти дитину в ліжко до батьків;

- скриньки, баули, комоди, шафи, тощо повинні бути замкнені на ключ;

4. У ванній кімнаті

У ванній кімнаті бажано не залишати дитину одну та дотримуватися таких правил:

- не купайте дитину, якщо не минуло трьох годин після останнього прийому їжі;

- заміряйте температуру води, перш ніж опускати у неї дитину;

- не додавайте гарячої води, коли дитина вже у ванні;

- ніколи не залишайте дитину одну у воді;

- у ванній кімнаті краще мати шафу, яка замикається на ключ, або поличку, розташовану на достатній висоті, де зберігалися б предмети особистої гігієни, миючі засоби, косметика, аерозолі, пінцети, ножиці, шпильки тощо;

- електроустановки повинні бути обладнані спеціальним захистом;

- ніколи не включайте електроприлади, фени, бритви, коли стоїте голими ногами на мокрій підлозі або торкаєтеся до води чи крана. Черевики з гумовою підошвою служать найкращим ізолятором;

- не використовуйте електропіч, не слухайте радіо у ванній кімнаті, тому що повітря, насичене парою, є провідником електричного струму;

- якщо у ванній кімнаті є газовий обігрівач, тримайте вікно відчиненим, періодично перевіряйте герметичність установки і роботу витяжної вентиляції;

- використовуйте неслизьке взуття, тому що можна отримати травму, упавши на мокрій підлозі;

- балончики дезодоранту можуть вибухнути, якщо вони стоять поруч із джерелом тепла або вікном, звідки на них падають сонячні промені.

Правила безпеки при роботі з комп'ютером

Правила безпеки при роботі з комп'ютером

Знайте:

- електромагнітне випромінювання від різних деталей комп'ютера може сприяти виникненню пухлин головного мозку;

- потужне навантаження на очі при довготривалій роботі веде до погіршення зору;

- підвищений рівень шуму при роботі комп'ютера та принтерів створює додаткове навантаження на мозок;

- використовуйте лише ті комп'ютери, які мають сертифікат безпеки;

- дорослим рекомендується працювати з комп'ютером не більше 4 годин з перервами через кожні 20-30 хвилин,а дітям - не більше 2 годин на добу. 

Рекомендації для користувачів мобільних телефонів:

- купуйте мобільні телефони тільки у відомих компаніях;

- читайте уважно інструкції з використання телефонів: там має міститись інформація щодо безпечної експлуатації мобільного телефону;

- не слід користуватися мобільним телефоном дуже часто -уникайте зайвого впливу електромагнітного випромінювання;

- вимикайте мобільний телефон в районах з потенційно небезпечною атмосферою (пожежонебезпечні, вибухонебезпечні приміщення).

Основні правила поведінки при експлуатації побутових газо- та електроприладів

Основні правила поведінки при експлуатації побутових газо- та електроприладів

Нещасні випадки від дії електричного струму трапляються через пошкодження ізоляції електроприладів, несправні розетки. Важкість ураження електричним струмом визначається схемою включення людини в ланцюг. Найбільш небезпечним є дотикання людини до двох проводів або провідників струму. Життя людини буде залежати від того, наскільки швидко їй вдасться звільнитися від контакту з джерелом струму.

Правила користування побутовими електроприладами

Щоб запобігти ураженню електричним струмом, не можна:

- залишати електроприлади ввімкненими без нагляду;

- користуватися несправними приладами, саморобними побутовими приладами, особливо великої напруги;

- вмикати в одну розетку одночасно декілька приладів;

- торкатися оголених ділянок у місцях з'єднання приладів з клемами, вилкою, між собою;

- використовувати електричні прилади не за призначенням та не ознайомившись попередньо з інструкцією.

Правила поведінки при виявленні обірваного електричного дроту:

- небезпечно наближатися до обірваного електричного дроту;

- якщо дріт не покрито ізоляцією, то він становить загрозу для життя людини;

- доторкнувшись до дроту, можна отримати ураження внутрішніх органів;

- відкинути дріт можна лише за допомогою сухої деревини чи гуми;

- якщо ви побачили обірваний електричний дріт, не торкайтеся його та не намагайтеся прибрати;

- негайно повідомте дорослим про місцезнаходження обриву.

Правила поведінки поблизу електрощитової, лінії електропередач.

Небезпечно знаходитись поблизу електричних щитків і лінії електропередач. Не можна торкатися проводів під напругою. Необачний рух може призвести до ураження електрострумом.

Електротравма

Діти, як правило, через цікавість обов’язково наступають ногою на дроти або чіпають їх руками, як результат - можуть отримати ураження від електричного струму. Удар електричним струмом може бути коротким, таким що не є небезпечним для життя, але й може становити смертельну небезпеку.

Найчастіше трапляються випадки ураження дітей "побутовим" електричним струмом змінної напруги від 110 до 220 В. Важкі електротравми від дії струму більше 1000 В трапляються значно рідше. При цьому, внаслідок шоку і змертвіння тканин, виникає загроза ушкодження головного мозку, серця і нирок. Взагалі, наслідки електротравми залежать від сили, тривалості дії і шляху проходження струму через організм. При ураженні блискавкою з'являється особлива небезпека незворотних змін головного мозку і серця. 

Дії при електротравмах

Перш за все, від'єднайте дитину від джерела струму, але безпечними методами. За можливості, вимкніть електроенергію у помешканні. Якщо це зробити неможливо, спробуйте відтягти дитину від джерела, взявши за сухий одяг, сухий килим або за допомогою сухої дерев'яної палиці. Причому братися потрібно за ті ділянки, які не торкаються тіла дитини. Надаючи допомогу, не використовуйте мокрих чи металевих предметів, станьте на сухий килимок чи навіть на купу газет.

Якщо дитина отримала електричний опік, зніміть з неї одяг, якщо він легко знімається. Обливайте обпечену ділянку прохолодною водою з-під крана, поки не стихне біль.

До обпечених частин тіла, які не можна надовго занурити у воду (напри­клад, обличчя), прикладіть мокру тканину. Обережно обітріть дитину. Якщо опік продовжує завдавати маляті болю, накладіть на обпечену ділянку чисту суху пов'язку.

Якщо в дитини обпечені кисті чи ступні, розділіть пальці прокладками з тканини чи марлі, а потім накладіть нещільну чисту пов'язку.

Перевірте, чи немає в дитини ознак шоку. Якщо малюк скаржиться на головокружіння, непритомніє, а шкіра його стає блідою, холодною і вологою, якщо дихання набуває поверхневого і прискореного характеру, а пульс стає слабким і частим, це означає, що в дитини настав травматичний шок. Негайно викликайте "швидку допомогу". А до її приїзду починайте діяти самостійно.

Якщо маля в свідомості й не має супровідних травм голови або грудної клітки (отриманих, наприклад, при падінні), підніміть її ніжки на 20-30 см вище рівня голови.

У випадку наявності ознак відповідних травм, навпаки, підніміть вище голову дитини. Аби зберегти тепло, накрийте дитя теплою ковдрою і чекайте на лікаря, не забуваючи слідкувати за диханням та пульсом потерпілого.

Якщо ви бачите, що дихання в малюка відсутнє і пульс не визначається, треба негайно надавати допомогу, інакше дитина може загинути.

Добре підтримуючи рукою голівку і шию, не згинаючи спини, покладіть його на тверду поверхню обличчям догори і роздягніть, щоб отримати доступ до грудної клітки.

Аби звільнити дихальні шляхи від язика, що міг запасти, - припідніміть дитині підборіддя і відведіть голову назад. Рот маляти повинен бути відкритим.

Далі нахиліться вухом до ротика і ще раз переконайтеся, що малюк не дихає. Уважно придивіться до грудної клітки - рухається вона з диханням чи ні? Проте слідкуйте не довше ніж 5 секунд. Якщо дихання все ж відсутнє - розпочинайте штучне дихання.

Великим і вказівним пальцями затисніть дитині ніс і щільно притисніть свій рот до її рота. Зробіть неглибокий вдих і виконайте два обережних вдування повітря тривалістю по 1 секунді кожне.

Якщо грудна клітка під час проведення штучного дихання не починає рухатися, змініть положення голови малюка і зробіть іще 2 вдування повітря. Продовжуйте робити штучне дихання до прибуття бригади "швидкої допомоги".

    Чого робити не можна

Не торкайтеся до дитини голими руками, поки вона знаходиться в конта­кті з джерелом електричного струму. Якщо в малюка є опіки, не знімайте змертвілу шкіру і не розкривайте пухирі. Не прикладайте до опіку лід, олію, мазі, ліки, не застосовуйте вату чи лейкопластир.            

 Правила безпеки при експлуатації газу:

- небезпека може статися у випадках виходу газу з газової конфорки (полум’я залило водою з чайника, загасило протягом);

- не можна допускати запалювання газової плити маленькими дітьми;

- при виявленні неприємного запаху газу в приміщенні не можна:

а) вмикати світла та користуватися електроприладами;

б) запалювати сірники;

в) залишатися в приміщенні;

г) залишати вікна та двері замкненими – їх необхідно якомога швидше відчинити;

r) приховувати факт виходу газу – треба негайно повідомити дорослих.

Невідкладна допомога при отруєнні газом:

- закривши ніс і рот вологою тканиною, відчиніть навстіж вікна і двері;

- виведіть постраждалого із загазованого приміщення і викличте «швидку допомогу»;

- вкладіть потерпілого, розстебніть йому комір і пасок;

-якщо постраждалий знепритомнів, винесіть його із загазованого приміщення і вкладіть на бік;

- піднесіть до носа вату з нашатирним спиртом і потріть нею скроні;

- якщо припинилося дихання, треба розпочати штучне дихання до його відновлення або до приїзду лікарів.

Запам’ятайте:

- при відчутті запаху газу ні в якому випадку не вмикайте і не вимикайте електроприлади, освітлювальні прилади;

- не користуйтесь джерелами відкритого вогню для запобігання вибуху.

Небезпеки, які можуть зустрітися на життєвому шляху дитини

Небезпеки, які можуть зустрітися на життєвому шляху дитини

Важкі предмети, які можуть упасти з полиці.

Гострі предмети.

Грубо оброблене дерево.

Електричний струм.

Елементи живлення (батарейки, акумулятори).

Газові плити.

Небезпечні рідини: окріп, оцет, одеколон, спиртне, отрути, кислоти, луги, розчинники.

Водойми: можна потонути, при пірнанні можна наткнутися на гострий предмет.

Лід на водоймах: можна провалитися чи потрапити в непомітну ополонку.

Лід на доріжках: можна підсковзнутися.

Будівництво: ями, гострі предмети, будівельні машини, не огороджені майданчики на висоті.

Дах, вікно, балкон: можна впасти.

Собаки: можуть злякати, покусати, заразити сказом й іншими хворобами.

Саморобна зброя: рогатки, луки, самостріли й ін.

Викрадачі дітей.

Автомобільна дорога.

Автомобіль, що маневрує у дворі.

Залізниця : вихор від потягу може збити з ніг.

Крута гірка.

Люк на тротуарі.

Отруйні рослини, гриби.

Бурульки: можуть впасти на голову.

Сонце: можна отримати тепловий удар або сонячний опік.

Укуси змій, кліщів, павуків, перетинчастокрилих.

Ліс: можна заблукати.

Натовп: можна згубитися, або бути затиснутим у ньому.

Низька температура взимку: можна отримати обмороження.

Особливі небезпеки для малюків

Маленькі предмети можуть бути проковтнуті дитиною.

Мотузка, великий шматок тканини: дитина може заплутатися й задихнутися.

Гострий або твердий край ліжка, іграшка із твердою гранню або штирем.

Пластиковий мішок: дитина може надягти його на голову й задихнутися.

Нова їжа може викликати алергію. Новий продукт давайте пробувати дитині у невеликій кількості.

Небезпечні гучні метушливі ігри: діти збуджуються, перестають зважати на небезпеку.

Небезпека вдома й на вулиці

Основні правила поведінки:

- при експлуатації побутових газо- та електроприладів;

- в транспорті, на автошляхах і залізниці;

- під час літнього відпочинку на воді, поблизу водоймищ; під час зимового відпочинку поблизу водоймищ;

- при зустрічі зі свійськими та дикими тваринами;

- під час подорожі до лісу;

- під час збирання грибів і лікарських рослин;

- при виникненні пожежі у квартирі;

- під час грози, сильного вітру, шквалів, буревію;

- при виявленні розливу ртуті;

- при користуванні предметами побутової хімії та піротехнічними засобами;

- при виявленні маловідомих предметів;

- під час новорічних та різдвяних свят;

- радіаційна безпека і захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

Шановні батьки!

Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникнення пожежі:

– подзвонити до служби порятунку за номером 101;

– викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;

– негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;

– при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;

– при евакуації з висотного будинку більше шансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;

– пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;

– при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;

– намагатись загасити полум'я засобами первинного пожежогасіння;

– до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;

– за можливості м'які предмети вкинути до ванни та залити водою;

– вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;

– не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжою притокою кисню;

Усі вище названі дії можливі лише в тому разі, якщо пожежа піддається знищенню в перші хвилини. У разі значного розповсюдження вогню слід негайно залишити приміщення, бо в сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, що виділяє дуже їдку субстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеуму чи меблів з МДФ, є ризик знепритомніти і згоріти заживо!

Шановні батьки! При виникненні пожежі не втрачайте здорового глузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайте рішучі дії щодо запобігання тяжким наслідкам!

         При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ

Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:

– зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

– не дозволяти дітям розводити багаття;

– не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;

– не дозволяти користуватися газовими приладами;

– не допускати перегляд телепередач, користування комп'ютером за відсутності дорослих;

– не залишати малолітніх дітей без нагляду;

– не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;

– не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;

– не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);

– не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);

– не сушити речі над газовою плитою;

– не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;

– не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;

– не палити в ліжку.

Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем! роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!

Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.

         При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ

Шановні батьки!

Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуюючого середовища.

         Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:

– не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;

– вчити дитину користуватися дверним вічком;

– не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;

– вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;

– забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;

– забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;

– не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;

– запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;

– не дозволяти дражнити тварин;

– не дозволам вмикати електроприлади за відсутності дорослих;

– не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;

– не дозволяти визирати у відчинене вікно;

– вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;

– вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я!

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ  СЕРЕД ДІТЕЙ

Шановні батьки!

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

– не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;

– не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;

– вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;

– на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

– при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

– не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;

– вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль та автобус – позаду);

– не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

– не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

– не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

Телефон виклику міліції – «102».

Сподіваємося, що ви прислухаєтесь до наших порад.

 Обережно! Кіберзлочинність!

Щодо кіберзлочинності.

   Повідомляємо, що за інформацією ГУНП в Полтавській області на початку січня 2018 року на території області встановлено факти участі неповнолітніх у так званих „групах смерті” в соціальних мережах Інтернет.

   З’ясовано, що працівниками відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення ГУНП та відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУНП в Полтавській області проводилася профілактична робота серед неповнолітніх. В ході роботи було виявлено неповнолітню, яка була учасницею небезпечної суіцидальної групи „f 57”. На сьогодні з даного факту проводиться перевірка в рамках відповідного кримінального провадження.

   Водночас під час перевірки було встановлено, що неповнолітні беруть участь в іншому суіцидальному контенті під назвою „Червона сова”. Основною вимогою вказаної суіцидальної групи є позбавлення учасників сну та on-line перебування в соціальних мережах, переважно  „ВКонтакте”. Куратор групи періодично, переважно в нічний час, у вигляді завдання пропонує переглянути відео негативного змісту.   

   Куратори вказаної гри, як правило, переслідують мету, щоб неповнолітні особи виконували „творчі” завдання суіцидального або небезпечного для життя характеру в розрізі маскування кінцевої мети – зустрічі з вигаданим Інтернет-обєктом гри „Червоною совою”.

   Слід звернути увагу на існування також небезпечних груп, як „Біжи або помри». Суть вказаної гри – перебігти дорогу якнайближче перед транспортом, що рухається. При цьому один із дітей знімає відео на мобільний телефон або інші пристрої, а решта біжать. Куратори інших небезпечних ігор „Рудий Лис”, „f 58”  надсилають користувачам завдання, схожі із завданням групи „Синій Кит” та іншого суіцидального контенту.

   Враховуючи вищевикладене, просимо у випадку виявлення факту відсутності учнів без поважних причин у школі організувати відвідування дитини за місцем проживання з метою усунення причин та умов незалучення її до навчання, а також інформувати службу у справах дітей райдержадміністрації.

Вірус цифрового слабоумства

Сьогодні весь світ збожеволів на гаджетах: смартфонах, планшетах та іншій цифровій техніці. Разом з ними у світ проникає вірус цифрового слабоумства. І це не жарт, це діагноз. У 2007 році фахівці помітили, що з кожним роком все більше дітей — представників цифрового покоління страждають розладом уваги, втратою пам’яті, низьким рівнем самоконтролю, когнітивними порушеннями, пригніченістю і депресією.
Дослідження показують, що в мозку представників цифрового покоління спостерігаються зміни, схожі на ті, що з’являються після черепно-мозкової травми або на ранній стадії деменції — слабоумства, що розвивається в старечому віці. У це складно повірити, але середньостатистичний семирічний європеєць вже провів біля екранів більше року свого життя (по 24 години на добу), а 18-річний — більше чотирьох років!Хочеш сказати, що зараз зовсім інші діти?
Так, діти інші, але мозок у них такий же, що був у людини тисячу років тому, — 100 мільярдів нейронів, кожен з яких пов’язаний з десятьма тисячами собі подібних.Мозок потрібно розвивати і годувати. Всі наші думки, дії, рішення складних завдань і глибокі роздуми залишають слід у нашому мозку.«Ніщо не може замінити того, що діти отримують від власного, вільного і незалежного мислення, коли вони досліджують фізичний світ і стикаються з чимось новим», — стверджує британський професор психології Таня Бірон.Ти будеш шокований, але з 1970 року радіус активності дітей (простору навколо будинку, в якому діти вільно досліджують навколишній світ) скоротився на 90%!
Світ стиснувся до екрану смартфона. Діти забули і, що ще гірше, просто не знають, як це — бігати під дощем, пускати кораблики, лазити по деревах або просто розмовляти один з одним. Вони годинами сидять, уткнувшись в свій смартфон.
А адже їм необхідно розвивати свої м’язи, знати про ризики, які приготував для них світ, і просто взаємодіяти зі своїми друзями. «Дивно, як швидко сформувався зовсім новий тип середовища, де смак, нюх і дотик не стимулюються, де більшу частину часу ми сидимо біля екранів, а не гуляємо на свіжому повітрі і не проводимо час у розмовах віч-на-віч», — говорить Сьюзан Грінфілд. Нам, безперечно, є про що хвилюватися.Мозок формується, коли є зовнішні стимули і чим більше їх буде — тим краще для мозку.
Тому дуже важливо, щоб діти досліджували світ фізично, але не віртуально. Це потрібно зростаючому мозку, як і тисячу років тому. Також дитині потрібен здоровий і повноцінний сон. Але сучасні діти не здатні вийти з Інтернету і відірватися від комп’ютерних ігор.
Це сильно скорочує тривалість їх сну і веде до порушень. Яке може бути розвиток, коли ти втомлений і в тебе болить голова, а шкільні завдання ніяк не лізуть в голову?!Ти запитаєш, як цифрові технології можуть змінити мозок дитини? По-перше, кількість зовнішніх стимулів обмежується через одноманітного проведення часу в Інтернеті.
Дитина не отримує необхідного їй досвіду, щоб розвинути досить важливі ділянки мозку, які відповідають за співпереживання, самоконтроль, прийняття рішень… А те, що не працює, відмирає. Адже у людини, який перестав ходити, атрофуються ноги? Діти не звикли запам’ятовувати інформацію — їм простіше знайти її в пошукових системах. Ось тобі і проблеми з пам’яттю. Вони її зовсім не тренують.Думаєш, що діти стали набагато розумнішими завдяки Інтернету?
А чи знаєш ти, що нинішні одинадцятирічні виконують завдання на такому рівні, який демонстрували восьми – або дев’ятирічні діти 30 років тому. Дослідники відзначають, що однією з основних причин цього є життя у віртуальному світі. «Я побоююся, що цифрові технології инфантилизируют мозок, перетворюючи його на подобу мозку маленьких дітей, яких залучають тріскучі звуки і яскраве світло, які не можуть концентрувати увагу і живуть цим моментом», — говорить Сьюзан Грінфілд.Але ти ще можеш врятувати своїх дітей!
Досить просто обмежити час користування всілякими гаджетами. Ти будеш здивований, але Стів Джобс, гуру цифрової індустрії, саме так і робив. Його діти не користувалися айпадом взагалі, а інші гаджети їм заборонялося використовувати ночами і у вихідні дні.Кріс Андерсон, головний редактор американського журналу «Wired», один із засновників 3D Robotics, також обмежує своїх дітей у використанні гаджетів. Правило Андерсона — ніяких екранів і гаджетів в спальні! «Я, як ніхто інший, бачу небезпеку надмірного захоплення Інтернетом.
Я сам зіткнувся з цією проблемою і не хочу, щоб ці ж проблеми були у моїх дітей». Сини творця сервісів Blogger і Twitter можуть користуватися своїми планшетами та смартфонами не більше 1 години в день, а директор OutCast Agency, обмежує використання гаджетів у будинку 30 хвилин в день. Його молодші діти зовсім не мають гаджетів.Ось тобі і відповідь на питання «що робити?». Подбай про підростаюче покоління, пише джерело.
Подумай, яке майбутнє їх чекає через 10-20 років, якщо вони сьогодні проводять півдня перед екранами своїх суперсучасних гаджетів.

ПОРАДИ БАТЬКАМ УЧНІВ

ПОРАДИ БАТЬКАМ УЧНІВ  

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Формування навчальної мотивації

1. Не заважайте підліткові вчитися самостійно. Тільки в процесі самостійних відкриттів, «осяянь» у нього з’явиться бажання вчитися далі. Радість від осягнення нового – найкращий мотивуючий чинник.
   2. Навчальна праця цікава тільки тоді, коли вона різноманітна. Не повторюйте вдома шкільну систему. Нехай підліток сам організує своє навчання вдома, як йому подобається, сам вирішить, як обставити свій робочий куточок, як організувати свій робочий час.
   3. Будь-яка людина виконує діяльність з задоволенням тільки тоді, коли вона розуміє, для чого це потрібно. Дитина не знає, де їй можуть знадобитися знання з природознавства? Покажіть цю область. Причому, бажано, щоб знання були затребувані саме сьогодні, так як розуміння того, що ці знання будуть потрібні через кілька років, не є мотивуючим чинником.
   4. Купуйте цікаві книги («Цікава фізика», «Цікава геометрія»), довідники з різних навчальних дисциплін. Може бути, через інтерес до цих книг сформується і інтерес до предмету в цілому. Ще Л.Фейербах стверджував: «Те, для чого відкрито серце, не може скласти таємниці і для розуму.»
   5. Не поспішайте полегшити працю підлітка (зробити за нього домашнє завдання, вимагати від вчителя скасувати який-небудь вид роботи). Але і не змушуйте дитину переробляти завдання, виконувати нудну монотонну роботу, заучувати додатково важкий, незрозумілий матеріал. Пам’ятайте, що ні занадто важкий, ні занадто легкий матеріал не викликає інтересу. Навчання повинно бути важким, але посильним.
   6. Вселяйте в дитини впевненість, що у нього все неодмінно вийде. Розповідайте про те, які проблеми у навчанні виникали в дитинстві у вас. Якщо дитина не вірить у свої сили, то у неї формується навчена безпорадність, тобто вона не в силах виконувати діяльність успішно.
   7. Ні в якому разі не карайте дитину за невдачі у навчанні. Це не сприяє підвищенню мотивації.
   8. У цьому віці починають проявлятися інтереси, вчення дитини стає виборчим: на улюблені предмети вона витрачає більше часу, на ті, що не подобаються –  менше. Не заважайте їй самовизначатися. Якщо людина успішна у чомусь одному, готова займатися цим предметом годинами, це вже добре. Засвоїти всі предмети однаково добре дуже складно.
   9. Дитині подобається тільки те, що вона знає добре, що вдається. Іноді відсутність інтересу до якогось предмета пов’язано з тим, що у дитини дуже багато прогалин у знаннях. Це заважає їй засвоїти подальший матеріал. Допоможіть дитині заповнити ці прогалини.
   10. Пам’ятайте: якщо підліток проявляє небажання вчитися – це не примха, а крик про допомогу.

Не лайте, а з’ясуйте причини такої поведінки.

Шкільна тривожність і її подолання

1. Перш за все заспокойтеся самі. Нічого страшного не сталося, діти іноді отримують двійки, падають, сваряться з друзями і т.д.
   2. Спробуйте разом з дитиною проаналізувати ситуацію. Як відомо, звичайне, знайоме хвилює менше, ніж незнайоме. Дитині треба писати контрольну? Прекрасно! Згадайте разом, в якій класній кімнаті це буде відбуватися, якого кольору зошит для контрольних робіт. Уявіть, як учень входить в клас, як починає писати. Виявляється, зовсім не страшно!
   3. Проаналізуйте з дитиною її позитивний досвід. Вселити в неї впевненість, що вона  зможе подолати і цю ситуацію.
   4. Проаналізуйте з нею і ті ситуації, в яких вона скоїла помилки. Подумайте, чим ці помилки були зумовлені? Допоможіть розібратися в тому, що дитина не розуміє.
   5. Часто стривожену людину мучить думка: «А раптом щось трапиться?» Обговоріть цю тему з дитиною. З’ясуйте, чого вона боїться. Їй страшно отримати двійку? А що трапиться, якщо вона отримає двійку? Поясніть їй, що не будете її лаяти, зрозумієте, що це сталося випадково. Виразіть готовність допомогти дитині в цьому випадку. Вона повинна знати, що ви будете підтримувати в будь-якому випадку.
   6. З дітьми, у яких сильна нервова система, можна застосовувати позитивні стимули. Пообіцяйте дитині щось особливе, якщо вона впорається із завданням успішно. Не перестарайтеся, бо занадто значимі стимули можуть погіршити діяльність дитини. Навіть якщо дитина не зуміла виконати все так добре, як задумувала, все одно заохотьте її.
   7. Наша мова досить багата для вираження почуттів. Тому свою думку можна висловити чесно. Можна сказати: «Молодець, ти зробив це добре!» Можна сказати по-іншому: «Молодець, ми постарався добре! Нехай ще не все вийшло, але я вірю, що у тебе все вийде! »

Якщо діти мають мало справжніх товаришів

 або з ними «не дуже хочуть дружити»
А) Учіть іграм, в яких треба брати участь разом з друзями.
Б) Будинок оснастіть предметами, що привертають інших дітей. Повинне бути місце, де діти можуть самостійно спілкуватися, відчувати себе як вдома. Почастуйте чим-небудь гостей вашої дитини.
В) Запросіть друзів вашої дитини на спільну прогулянку.
Г) Знайомтеся з друзями вашої дитини. Ставтеся з повагою до товаришів вашої дитини. Цікавтеся їх життям.

 І ще кілька порад батькам п’ятикласників:
1. Якщо ваша дитина має якісь особливості характеру (повільний, імпульсивний, чутливий) або здоров’я, повідомте про це класному керівнику, він обов’язково врахує це.
2. Якщо ваша дитина чимось ображена, не поспішайте йти в школу розбиратися. Вона, звичайно, говорить вам правду, але це тільки його бачення. Послухайте та інших учасників інциденту, складіть свою думку. Пам’ятайте: ви не зможете все життя жити за дитину, і навчіть його виходити з конфліктних ситуацій самостійно.
3. У вашої дитини будуть різні вчителі з різними вимогами. Важливо, щоб він навчився ефективно працювати на кожному уроці: це збагатить його життєвий досвід.
4. На перших порах, знайомлячись з чимось новим, підліток не приймає його, вередує, каже, що раніше було краще. Не підтримуйте ці розмови дитини, допоможіть їй пристосуватися до нових умов.
5. Ваша дитина входить у дуже важкий етап життя – юність. Наберіться терпіння, щоб разом з нею перерости цей період!