Законодавство України, а саме Сімейний кодекс в ст. 150, визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов'язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Так, батьки (усиновлювачі) або опікуни чи інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи, також заклади, що здійснюють щодо малолітнього функцію опікуна, відповідають за неналежні виховання та нагляд (інколи в літературі висловлюється аргументована думка з приводу того, що доцільно було б ввести відповідальність батьків та опікунів не лише за неналежне виховання та нагляд але й за неналежне утримання яке матиме місце у разі крадіжки малолітнім грошей або продуктів харчування з магазину для прожиття), а навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, інші заклади чи особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за малолітнім, - мають нести відповідальність лише за неналежний нагляд.
Якщо це стосується батьків, то відповідальність буде покладена на обох незалежно від того, проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох із них. У разі, коли батьки були позбавлені батьківських прав, обов’язок відшкодувати завдану майнову шкоду за протиправні діяння своїх малолітніх дітей лежить на них ще протягом трьох років після позбавлення батьківських прав (ст. 1183 ЦК України). Це пояснюється тим, що виховання чи неналежне виховання є процесом, який має тривалу дію в часі і його вплив не може припинитися з моменту позбавлення батьківських прав.
Наслідки неналежного виховання матимуть свої негативні прояви і після факту позбавлення батьківських прав. Оскільки функціональні обов’язки батьків, усиновителів та опікунів щодо дітей є ідентичними, доцільно було б названі правила щодо позбавлення батьківських прав поширити на випадки скасування усиновлення та припинення прав опікуна.
У виняткових випадках - при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини орган опіки та піклування або прокурор мають право винести рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. При винесенні рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав суд не встановлює конкретних строків цього обмеження прав батьків. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом:
Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або
позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 150 Кримінального Кодексу України
Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Стаття 1178 Цивільного кодексу України
Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Законодавство про відповідальність неповнолітніх
Не секрет , що багато неповнолітніх, які постали перед судом чи комісіями у справах неповнолітніх і захисту їх прав, не знають, що скоєний ними правопорушення карається законом.
На жаль , вони часто не знають , і з якого віку і за які протиправні діяння можуть залучатися до кримінальної або адміністративної відповідальності. Діти часом не замислюються про подальшу відповідальності за завершене діяння.
Кримінальна відповідальність неповнолітніх
Чинне законодавство передбачає спеціальний розділ , присвячений особливостям кримінальної відповідальності неповнолітніх .
Перш за все, необхідно відзначити , що Кримінальний Кодекс вважає неповнолітніми осіб , які не досягли до моменту вчинення злочину віку 18 років.
При цьому важливо враховувати правило настання того чи іншого віку: особа визнається досягли віку 14 , 16 або 18 років лише на наступні за днем народження добу. Тобто , якщо особа вчинила злочин у день свого вісімнадцятиріччя , воно буде залучатися до відповідальності ще як неповнолітній. Аналогічно і з іншими віковими рубежами. КК встановив два вікових рівні настання кримінальної відповідальності. За загальним правилом за вчинення переважної більшості злочинів кримінальна відповідальність настає з шістнадцяти років. Тільки за деякі злочини , суспільна небезпека і протиправність яких , як показує багаторічний досвід , очевидна і для підлітків, які досягли чотирнадцяти років , кримінальна відповідальність настає після досягнення цього віку. Перелік злочинів , за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з чотирнадцяти років , є вичерпним і обов'язковим для виконання органами розслідування і судами при вирішенні питань кримінальної відповідальності неповнолітніх. До них відносяться :
вбивство ,
умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю,
умисне заподіяння середньої тяжкості шкоди здоров'ю,
викрадення людини ,
зґвалтування,
насильницькі дії сексуального характеру,
крадіжка,
грабіж,
розбій,
вимагання,
неправомірне заволодіння автомобілем або іншим транспортним засобом без мети розкрадання,
умисне знищення або пошкодження майна при обтяжуючих обставинах,
терористичний акт,
захоплення заручника,
завідомо неправдиве повідомлення про терористичний акт,
хуліганство при обтяжуючих обставинах,
вандалізм,
розкрадання або вимагання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв,
розкрадання або вимагання наркотичних засобів або психотропних речовин,
приведення в непридатність транспортних засобів або шляхів сполучення.
Визначаючи межі віку кримінальної відповідальності неповнолітніх, кримінальний закон бере до уваги багато обставин, але все ж вирішальне значення надає психологічним особливостям, властивим неповнолітнім відповідного віку, ступеня можливості або здатності усвідомлення ними суспільної небезпеки діянь, що утворюють злочин певного виду. Причому до уваги приймаються типові для більшості неповнолітніх, які досягли даного конкретного віку , особливості розвитку їх інтелекту і волі.
Види покарань, що призначаються неповнолітнім
Покарання, будучи основною формою вираження та реалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх, стосовно до цієї категорії злочинців має свої суттєві особливості, які з кримінальної відповідальності неповнолітніх. Ці особливості покарання відрізняють його від іншої форми відповідальності неповнолітніх - від примусових заходів виховного характеру .
Отже , за скоєний злочин неповнолітнім призначаються такі види покарань:
а ) штраф;
б) позбавлення права займатися певною діяльністю;
в) обов'язкові роботи;
г) виправні роботи;
д ) обмеження волі ;
е ) позбавлення волі на певний строк.
Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх
Неповнолітній, який вчинив злочин, може бути звільнений від кримінальної відповідальності:
у зв'язку з дійовим каяттям - тобто при добровільній явці з повинною , сприянні розкриттю злочину та відшкодування заподіяної шкоди;
при відшкодуванні заподіяної шкоди, чи іншому загладжуванні шкоди, у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Обидва зазначених підстави щодо неповнолітніх не передбачають будь-яких винятків із загальних правил.
Крім того неповнолітній може бути звільнений від покарання з застосуванням до нього примусових заходів виховного впливу, або приміщенням до спеціальної навчально - виховної установи закритого типу.
Неповнолітньому можуть бути призначені наступні примусові заходи виховного впливу:
а ) попередження;
б) передача під нагляд батьків або осіб , які їх замінюють, або спеціалізованого державного органу;
в) покладання обов'язку загладити заподіяну шкоду;
г) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
Неповнолітньому може бути призначене одночасно кілька примусових заходів виховного впливу. Причому в разі систематичного невиконання неповнолітнім примусового заходу виховного впливу цей захід за поданням спеціалізованого державного органу скасовується, і матеріали направляються для залучення неповнолітнього до кримінальної відповідальності.
Адміністративна відповідальність неповнолітніх
Адміністративній відповідальності підлягає особа , яка досягла до моменту вчинення адміністративного правопорушення віку шістнадцяти років. При цьому необхідно врахувати, що вважається, що особа досягла віку 16 років лише з 0 годин наступного дня і саме з цього моменту його можна визнавати суб'єктом адміністративного правопорушення. З урахуванням конкретних обставин справи і даних про особу , що вчинила адміністративне правопорушення у віці від 16 до 18 років, особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності з застосуванням до нього заходи впливу, передбаченої законодавством про захист прав неповнолітніх.
Крім цього, адміністративне законодавство відносить вчинення адміністративного правопорушення неповнолітнім до обставин, що пом'якшують адміністративну відповідальність.
Адміністративне покарання - це міра відповідальності , встановлена державою за вчинення адміністративного правопорушення. Однак адміністративні покарання застосовуються не тільки для того , щоб покарати винного , а й для того , щоб інші особи не вчиняли нових правопорушень .
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх можуть бути застосовані такі види покарань, як попередження, адміністративний штраф, конфіскація знаряддя вчинення або предмета адміністративного правопорушення, адміністративне видворення за межі країни іноземного громадянина або особи без громадянства.
Справи про адміністративні правопорушення щодо неповнолітніх від 16 до 18 років передаються до комісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав для прийняття відповідних заходів про накладення адміністративного покарання . Разом з тим , при здійсненні певних адміністративних проступків , як , наприклад, порушення правил дорожнього руху , неповнолітні можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності на загальних підставах , як і дорослі .
Необхідно відзначити, що неповнолітньому правопорушнику не може бути призначено таке адміністративне покарання, як адміністративний арешт.
До найбільш поширених і різноманітним за формою адміністративних правопорушеннях відносяться:
порушення порядку в громадських місцях, тобто вулицях, площах , скверах , парках, вокзалах, дворах, магазинах, кафе, ресторанах, салонах трамваїв, тролейбусів, автобусів та інших місцях, яким притаманні доступність для населення, можливість користуватися належними громадянам правами. До даних правопорушень законодавство відносить:
дрібне хуліганство,
розпивання пива, алкогольної і спиртовмісної продукції чи вживання наркотичних засобів у громадських місцях,
поява в громадських місцях у стані сп'яніння і тощо.
Законом передбачена відповідальність і за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на здоров'я населення. До адміністративної відповідальності можуть залучатися особи за споживання наркотичних засобів і психотропних речовин без призначення лікаря, за незаконний оборот (придбання, зберігання, перевезення, виготовлення, переробка без мети збуту) наркотичних засобів , психотропних речовин, якщо вони не становлять великого розміру, винні також залучаються до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу .
До поширених адміністративних правопорушень в галузі охорони власності відноситься дрібне розкрадання, вчинене шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати .
Особливості цивільно - правової відповідальності неповнолітніх
Оскільки неповнолітні є суб'єктами цивільного права, то вони повинні мати громадянської правоздатністю і цивільною дієздатністю. Цивільна правоздатність - це здатність громадянина мати цивільні права і нести цивільні обов'язки. Нею володіють всі громадяни з моменту народження і до смерті в рівному обсязі незалежно від віку і стану здоров'я.
Основними формами цивільно - правової відповідальності (додатковими обтяженнями, які покладаються на правопорушника) є відшкодування збитків і сплата неустойки .
Загальними умовами притягнення до цивільно - правової відповідальності (склад цивільного правопорушення) є:
- протиправна поведінка особи;
- наявність шкоди або збитків ;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настали збитками (шкодою);
- вина правопорушника.
Відповідно до законодавства майнову відповідальність за угодами, стороною в яких є дитина, несуть його батьки, усиновителі або опікуни, якщо не доведуть , що зобов'язання , що виникло на підставі правочину , було порушене не з їх вини . При цьому не має значення , хто здійснив операцію : сам малолітній або в його інтересах діяв законний представник .
За шкоду , заподіяну малолітнім , відповідають його батьки (усиновителі) або опікуни , якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини. При цьому в якості опікунів малолітнього розглядаються також відповідні виховні та лікувальні заклади , заклади соціального захисту населення та інші аналогічні заклади, в яких знаходяться малолітні, які потребують опіки. Якщо ж малолітній заподіяв шкоду в той час, коли він перебував під наглядом освітнього, лікувального чи іншої установи , яка не є її опікуном , але зобов'язана здійснювати за ним нагляд (наприклад, школи та дитячі садки) , відповідальність покладається на цю установу, якщо воно не доведе, що шкода виникла не з його вини у здійсненні нагляду.
Таку ж відповідальність несуть особи, які здійснюють нагляд за малолітніми на підставі договору (наприклад, няня або гувернантка). Умовою відповідальності вищеназваних осіб є їх власна винна поведінка .
